Одружився мій брат досить невдало – ще в інституті на приїждій першокурсниці. Я не сперечаюся, Ірина була досить красива. Уже через два тижні після знайомства, Сергійко привів її жити до нас додому.
Мама була одержима ідеєю няньчити онуків. Вона зраділа Ірині, і намагалася зробити її життя в нашому домі максимально комфортною. Ні, вона не питала у невістки – коли будуть діти? Чому у вас не виходить? Мама просто тактовно намагалася, щоб Ірина відчувала себе, як вдома.
Всі мамині старання догодити невістці, Ірина сприймала як належне. Позиція Ірини була досить проста: я – королева, а ви все тут для того, щоб мені прислужувати.
Я, на відміну від брата і мами, прекрасно знала, що ж їй треба насправді: приїхала з маленького селища, дівчина мріяла пустити коріння в місті. Плюс життя в гуртожитку була явно не варта амбітної дівчини. Мій брат став для неї своєрідним «стартом».
Ні, це не мова заздрісною зовиці, про яку всі забули з появою дружини Сергія. Справа в тому, що як то раз я випадково підслухала її телефонну розмову. В якому мій брат був названий «лопухом», ми з мамою – «курками».
А подальші плани на життя були змальовані, невідомому мені співрозмовнику, приблизно так: закінчу інститут і знайду кого багатшого, а поки і цей зійде.
Саме після цієї розмови я почала відчувати до неї неприязнь. Брату я нічого не сказала – його справа, на кого він збирається одружитися. А ось маму було шкода – вона до Ірини з усією душею, інші невістки вважали б за щастя мати таку свекруха.
Весілля було шикарне. Ірина хотіла все і відразу – лімузин, голуби, плаття, купа гостей в хорошому ресторані. Мама платила не дивлячись. Адже Сергій з Іриною були бідними студентами, і своїх коштів у них не було.
На 5 курсі Ірина уже чекала дитину. Щастя мами і Сергія не було меж – вони були готові носити Ірину на руках. Одна Ірина ридала в подушку, кричачи на весь будинок:
– За що? Чому саме я? Чому я?
Перервати вагітність вона не змогла – втекла, коли підійшла її черга. Вона повернулася додому з плачем. Сергій з мамою полюбили її ще більше:
– Ми знали, що ти цього не зробиш!
На закінчення інституту мама виділила молодій сім’ї квартиру. Ірина невдоволено скривилася, вона розраховувала на подарунок. Мама не збиралася дарувати їм цю нерухомість, вона планувала в майбутньому продати її і купити нам з братом по однокімнатній квартирі, для «стартового капіталу».
– Сергію, твоя сестра може залишитися жити з твоєю мамою. Поговори з нею! Нам житло потрібніше – у нас буде дитина! – розорялася дружина брата.
Сергій пішов до мами, просити щоб мама залишила мене в майбутньому без житла. Перший раз Ірина почула відмову від своєї свекрухи. Вона образилась. Переїжджала Ірина від нас з наміром більше не спілкуватися з моєю мамою.
Коли племінниці був рік, Ірина вигнала Сергійка і подала на розлучення. Життя зі свекрухою будинку на її повному забезпеченні разюче відрізнялася від життя з чоловіком – молодим фахівцем.
Хоча, зарплата у брата була досить пристойна. Брат пішов, нагадавши, що я вже закінчую інститут і що скоро треба буде розмін квартири. У нашу сім’ю прийшла ера вимагання.
Хочете побачити доньку/внучку/племінницю? Стандартна такса – тисяча гривень. Забрати до себе на день – три тисячі. Немає грошей – немає дитини.
– Ви ж втрьох будете з нею возитися – тому три тисячі, – заявила Ірина.
Нарешті вона показала свою жадібну натуру в повній красі. Мама з братом платили. Вони оплачували Ірині квартплату, давали гроші на продукти і одяг, крім аліментів на дитину.
Мій молодий чоловік нарешті зробив мені пропозицію, я погодилася. Прийшла пора розмінювати квартиру, в якій жила Ірина. Брат теж знайшов собі дівчину, з якою був не проти побудувати сім’ю.
Ірина впиралася руками і ногами, вона кричала, що більше ніхто і ніколи не побачить її дочуа, якщо її виселять. Мама пообіцяла оплачувати їй знімну квартиру, але подібний розклад колишню дружину Сергія не влаштував.
– Або ця квартира оформляється на мене, або я поїду на інший кінець країни і заберу доньку з собою! – Ірина поставила моїй мамі ультиматум.
Ми з чоловіком зняли квартиру. Брат жив з дівчиною у мами. Зате колишня дружина брата насолоджувалася простором маминої троячки. Справедливо було б помітити, що мама не була одноосібною власницею тієї квартири – вона дісталася нам на трьох від тата.
Коли я народила сина, у мами з’явився онук. Мама стала частим гостем у нас з чоловіком будинку. Вона втомилася від Іриного вимагання та насолоджувалася спілкуванням з онукою, за право побачити якого не треба платити.
Ірина, втративши «Внукову монополію» трохи притихла. Більше ніхто не біг до неї, несучи гроші, щоб побачитися з її донькою. Такий вигідний бізнес прийшов в занепад. Вона стала сама наполегливо зазивати мою маму в гості, обіцяючи знижки. Маму подібна ситуація давно вже напружувала, і Ірина отримала від воріт поворот:
– Так, я люблю внучку і хочу її бачити, але платити за це я більше не буду. Досить спекулювати на дитину, влаштуйся на роботу. І, Ірина, з’їхати все-таки доведеться.
Виселяли Ірину зі скандалом. Мама оплатила їй однокімнатну квартиру в тому ж будинку на рік вперед. Вона вирішила, що цього часу цілком достатньо, щоб встати на ноги. Тим більше, племінниця вже ходила в садок. Ірина перездала квартиру, забрала гроші і поїхала.
Як і планувалося, мама продала квартиру і поділила гроші між мною і братом. Батьки чоловіка нам додали і ми купили двокімнатну квартиру. Брат поклав гроші в банк і жив з мамою.
Ірина з’явилася два тижні тому, через рік після свого від’їзду. Вона всунила свою дочку Сергію і знову відбула в невідомому напрямку, витончено стрибнувши за кермо красивою іномарки. Сподіваюся, вона знайде своє щастя в житті.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
