Якось з’явилася у нас в родині домовленість, що мамина квартира – сестрі, а бабусина – мені. Розмова про це заводила не я, а сестра. Тільки вона наполягала на тому, щоб обидві квартири їй залишилися. Адже у неї – двоє дітей, їй потрібніше.
Мама була на боці сестри і написала на неї заповіт, а ось бабуся виявилася знатним тролем. Вона пообіцяла сестрі свою квартиру тільки після народження ще одного онука.
Моя розлучена сестра швиденько знайшла собі коханця і забабахати ще одну ляльку. Пред’явивши новонароджену дівчинку, вона зажадала від бабусі походу до нотаріуса. На що бабуся тільки посміхнулася:
– Я ж українською мовою сказала – після народження онука. А це – внучка!
Сестра була в люті. Дівчинку вона хотіла здати в дитбудинок, але мама і співмешканець сестри її відрадили.
Вже не знаю з чого сестра взяла, що я в цьому винна, але квартиру бабуся залишила мені. Ми з чоловіком тому і не поспішали з дітьми – свого житла не було. А отримавши бабусину квартиру, ми відразу вирішили народжувати.
Всю вагітність сестра з мамою шарпала мені нерви. Вони вважали, що я повинна благородно продати квартиру і поділити гроші на трьох. Причому, кожна з них мені дзвонила і намагалася кинути іншу:
– Слухай, а навіщо нам з мамою/твоєю сестрою ділитися? Продавай квартиру, гроші навпіл поділимо – більше дістанеться.
Так вийшло, що одними дзвінками сестра не обмежила. Коли вона, кричачи на весь під’їзд, орала, що ми повинні обдурити мати, мама це почула. Я впевнена, що мама приходила за тим же самим. Почувши, що дочка її випередила, мама розгорнулася, вийшла з під’їзду і пішла додому – збирати речі сестри.
– Я не буду терпіти зрадницю, яка плете інтриги за моєю спиною, в своєму будинку!
Куди сестра пішла? Правильно – до мене. До співмешки вона піти не могла – там його мама, яка сестру мою на дух не переварює, а сам він десь на заробітках.
– Тепер мама нас не завадить поділити квартиру. Тільки продавати не треба – я тут житиму. Все одно – половина грошей моя, замість них візьму половиною квартири, – радісно заявила сестра, стоячи в оточенні дітей і валіз на порозі мого будинку.
Я пустила їх переночувати – не залишати ж племінників на вулиці або в під’їзді. І навіщо я тільки це зробила? Невгамовні діти, все в свою маму, залізли в кожну дірку, зіпсували все, до чого дотяглися і споганили свіжий ремонт. Знати б заздалегідь, чим це скінчиться – на поріг би не пустила!
Вранці я прокинулася від криків – сестра лаялася з моїм чоловіком:
– Я для кого тут розклад повісила? З 7-00 до 9-00 кухня моя! Ваша з 9-00 до 11-00.
– А снідати перед роботою я як повинен? – обурювався чоловік. – І взагалі, вас на ніч пустили, якщо я не помиляюся?
– Не твоя справа, на скільки нас пустили. Я – майже власниця половини квартири! Хто мене звідси вижене? А на рахунок сніданку – за 300 гривень я поступлюся тобі право на кухню на одну годину!
У мене боліла голова, а ще з кухні йшов мерзенний запах чи то яєчні, то чи тухлих яєць. Я не витримала, вийшла з кімнати гаркнула:
– Чого ти тут розкомандувалася? І графік свій собі знаєш куди засунь? – шипіла я на сестру, не забувши про чоловіка. – А ти що встав? Пройшов на кухню і поїв, що ти цю курку слухаєш? Ніякої тиші! І дитячий сад вгамуй!
Виселяла я сестру через тиждень, з представниками органів правопорядку. Після того, як сестра фарбою з балончика поділила кухню і прохідну кімнат навпіл. Пустила переночувати, блін.
На тлі загальної ненависті до мене, сестра помирилася з мамою. І вони почали оббивати пороги різних інстанцій: вони впевнені, що це я її на той світ відправила заради квартири.
Кожен сходить з розуму, як може, вони звинувачували мене в шахрайстві, сестра намагалася засудити мене за уявні побиття її і її дітей, поки вони тиждень жили у мене я їх нібито била.
Ми з чоловіком порадилися і вирішили переїхати – все одно ці ненормальні НЕ дадуть нам спокійно жити.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!