fbpx
життєві історії
Якраз перед вторгненням ми з чоловіком придбали нову квартиру в центрі Києва, почали ремонт. А в березні Євген відвіз мене й дітей до моїх батьків в Карпати, а ще орендував квартиру у Франківську. Він завершив ремонт, бізнес його знову на висоті, а я не хочу назад, відвикла від Жені, стали чужі. Це з перших років життя, він навіть цього не особливо приховує

Якраз перед вторгненням ми з чоловіком придбали нову квартиру в центрі Києва, почали ремонт. А в березні Євген відвіз мене й дітей до моїх батьків в Карпати, а ще орендував квартиру у Франківську. Він завершив ремонт, бізнес його знову на висоті, але…

Ми з чоловіком побралися 12 років тому, переїхали з Прикарпаття в Київ, орендували невеличку квартиру, у які ц щасливо жили, народили двох діток.

Чоловік Євген створив з партнерами успішний бізнес, ми почали жити все краще, ставати заможнішими. Багато подорожували, все мали, я користувалася послугами домашньої помічниці, няні, носила брендові речі й відвідувала гарні салони.

А не так давно, якраз перед всіма цими подіями, си нарешті придбали власну квартиру майже в центрі Києві, який нам дуже подобається.

Квартира стара ми вирішили зробити капітальний ремонт, змінити буквально все. Але війна зламала всі наші плани.

В березні Євген відвіз мене й дітей до моїх батьків в Карпати, а ще орендував квартиру зі зручностями у Франківську, в яку ми з дітьми будь якої миті можемо приїхати з нашого села, щоб повести час у місті, розважитися, побути окремо.

Звичайно, Женя до нас іноді приїздив, на вихідні, коли виходило, си на свята. Але переважно він весь час Києві, там його робота, бізнес, волонтерська діяльність. Женя з партнерами купували багато чого доя фронту, машини, медичне обладнання і так далі.

Чоловік паралельно завершив ремонт у нашій квартирі, бізнес його знову на висоті, а я… я не хочу назад в столицю, відвикла від Жені, ми за ці місяці окремо стали чужі.

Так, я знаю, що там, в столиці, моє розкішне життя: квартира, ресторани, салони. Але й до війни я не була у цьму всьому дуже щасливою. Адлже у Євгена завжди, з перших років нашого шлюбу, є інші жінки. Він навіть цього не особливо приховує, йому, мовляв, “по статусу” так треба.

Він любить нашу родину й дітей, всім забезпечує і ніколи нас не покине – я в цьому переконана. Але як жінка  я на можу бути повноцінно щасливою в таких умовах, хоча багато хто мене не зрозуміє, багато подруг і знайомих мені заздрять і мріють опинитися на моєму місці.

А я за ці місяці тут зрозуміла, що мені добре не в Києві, а тут, серед моїх рідних зелених схилів, гір і полонин з розкиданими по ним хатками. Навіть гроші й розкішна квартира в столиці не приваблюють.

Я хочу розлучення і маю намір серйозно про це поговорити з чорловіком, який збирається до нас на вихідні 13-15 січня. Я знаю, що Женя нас просто так не залишить, він і надалі забезпечуватиме діток, купить нам квартиру у Франківську, а в батьків в селі у мене великий будинок, де мені й дітям завжди раді, там просторо й затишно. І мені цього ддля щастя достатньо. Можливо, колись я ще зустріну своє справжнє кохання, але зараз про це не думаю.

От тільки не знаю, як до мого рішення поставляться рідні, а головне, сам Євген? Чи зрозуміє? Чи погодиться мирно і спокійно розлучитися? Я б дуже цього хотіла.

Автор – Олена М.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com

You cannot copy content of this page