fbpx

– Якщо ти хочеш виховувати дитину одна – будь ласка. Але, поки не вийдеш заміж, на нашу допомога не розраховуй! – сказав тато

Рік тому я мало не вийшла заміж. З Максимом ми зустрічалися приблизно стільки ж. І все зіпсувало знайомство наших батьків, яких ми вирішили представити один одному перед подачею заяви в ЗАГС.

А взагалі, приводом для знайомства було не тільки майбутнє одруження, але і очікування вже на дитину.

Наші батьки – сучасні люди. Можуть і фільм скачати, і інформацію потрібну без сторонньої допомоги знайти, і з соціальними мережами дружать. В силу останнього пункту, заочне знайомство батьків відбулося відразу, як ми з Максом змінили статуси на «зустрічається з…».

Не уявляю, як взагалі ця «геніальна» ідея могла прийти дорослим людям в голову, але вони вирішили нас розіграти, на цьому самому знайомстві. Батьки списалися, зателефонували, зустрілися, познайомилися без нас, там же і домовилися пожартувати – сказати, що ми з Максом – брат і сестра.

Знаєте, як в дешевих серіалах? Мама плакала, каялася, що в юності у неї був Роман з батьком Макса. Тато розлютився, майбутня свекруха – в сльози. Все було дуже натурально. Після цієї дивної сцени, все ще стоїть у мене перед очима, я побігла в туалет – мені стало погано.

Адже придумуючи свій розіграш, батьки не знали про те, що я чекаю дитину. І ви не уявляєте, що в той момент крутилося у мене в голові.

Поки мене полоскати, Макс розповів задоволеним батькам про моє становище. Ті одразу взялися ломитися в двері туалетної кімнати, кричати, що це все – невдалий жарт. Але зробленого – не повернеш. І ці слова в’їлися мені в пам’ять.

Я посварилася і з батьками нареченого, і зі своїми. Я не розуміла, як взагалі таке марення міг прийти в голову? Дорослі, цивілізовані люди, всі з вищими освітами. Як? Як можна було додуматися до такого?

Я втекла з цього «знайомства». А найжахливіше – мене стало вивертати побачивши Макса. Як стільки я його бачила – в голові проносилося все, що відбулося. Ми розійшлись. З нашої знімною квартири мені довелося з’їхати – одна б я не потягнула, а улюблені батьки повідомили мені, що я роблю дурниці, і що я негайно повинна вийти заміж.

– Раз ти хочеш ростити дитину одна – будь ласка. Але, поки не вийдеш заміж, на нашу допомога не розраховуй! – сказав мені тато.

Мама й слова не казала поперек татового рішення. Вони дійсно не розуміли, що саме через їх розіграш, моя дитина позбулася нормальної сім’ї.

Я зняла кімнату – до декрету я працювала кондитером. Варто було Максу з’явитися на порозі, як мене відразу нудило. Він взяв у мене номер картки і пообіцяв не з’являтися. Максим сподівався, що це пройде.

Другу половину періоду, я практично всю провела на збереженні. Зарплата – як кіт наплакав через постійні лікарняних. Максим занурився в вільне життя, забувши про мене. Батьки все так же наполягали на заміжжя. Єдиною людиною, яка мені допомогла, стала Елла Леонідівна, мама Максима.

Вперше прийшовши до мене в лікарню, вона сказала:

– Я не хотіла тоді в усьому цьому брати участь і чоловіка відмовляла. Ніхто ж не знав, що все так вийде. Моя вина – НЕ відмовила, мені і спокутувати.

Я мало не влаштувала потворну сцену. Завдяки цим дорослим людям, я якщо і думаю про Максима, то тільки як про брата. І ніяк інакше.

Елла Леонідівна допомогла мені з оплатою квартири – сказала, що не допустить, щоб її внучка росла з чужими людьми в квартирі. Вона зібрала мене в лікарню і звідти зустріла. І останні 5 місяців саме вона завжди поруч зі мною.

Мої батьки, тільки недавно виявили бажання познайомитися з онукою, трохи відтанули і перестали наполягати на заміжжя. Тим більше, Елла Леонідівна їм розповіла, що її син недовго на мене сумував і вже півроку живе з новою дівчиною.

Я переїхала зі знімною квартири і тепер живу у своєї свекрухи. Рідного сина вони навіть на поріг не пускають. Мені здається, що вся та ситуація на знайомстві, мені дуже допомогла. Хто знає, яким чоловіком став би Максим, раз він так швидко знайшов мені заміну?

Зате у моєї дочки є не тільки мама, але і люблячі її пара бабусь і дідусів. Я впораюся. В оточенні стількох небайдужих людей, я не можу не впоратися. А Макс? Нехай він буде щасливий. Кожна людина заслуговує на щастя. А моє щастя посміхається мені своєю беззубою посмішкою.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page