— Якщо ти сядеш удома з дитиною, нам доведеться затягнути паски, а я на це не підписувався — сказав Павло, навіть не дивлячись у мій бік. Саме тоді я усвідомила, що для власного чоловіка я лише партнер по бізнесу, а не вагітна дружина, яка потребує захисту.
Наталя завжди вважала себе сильною жінкою. У свої тридцять три роки вона вже мала невеликий, але стабільний бізнес з виготовлення авторських кондитерських виробів. Її торти замовляли на весілля та ювілеї, а графік був розписаний на місяці вперед. Коли вона зустріла Павла, їй здалося, що вона нарешті знайшла ту саму опору, про яку мріють усі жінки. Павло був серйозним, стриманим і, як їй тоді здавалося, дуже відповідальним.
Вони одружилися через півтора року знайомства. Весілля було скромним, але душевним. А вже за кілька місяців Наталя дізналася, що чекає на дитину. Ця новина мала б стати найщасливішою в їхньому житті, проте саме з цього моменту сімейна ідилія почала стрімко руйнуватися.
Павло, який раніше підтримував її захоплення справою, раптом почав рахувати кожну копійку. Його ставлення до її вагітності було дивним. Він не розпитував про самопочуття, не пропонував допомоги вдома, натомість дедалі частіше заводив розмови про фінанси.
Одного вечора, коли Наталя втомлена повернулася з кухні, де кілька годин поспіль декорувала складне замовлення, відбулася розмова, яка змінила все.
— Наталю, нам треба серйозно обговорити наш бюджет на наступний рік, — сказав Павло, навіть не відриваючи погляду від монітора комп’ютера.
— Ти про що саме? Ми ж начебто все розпланували. Гроші на пологи відкладені, дитяча кімната майже готова.
— Я про те, що твій декрет не має стати причиною фінансового застою. Я порахував наші витрати. Якщо ти просто сядеш удома з дитиною, нам доведеться сильно затягнути паски. Я цього не хочу.
Наталя відчула, як всередині все стиснулося від недоброго передчуття.
— Павле, ти ж розумієш, що дитина вимагає багато часу. Особливо спочатку. Я планую взяти перерву хоча б на перші пів року.
— Це неприпустимо, — різко відповів чоловік, нарешті повернувшись до неї. — Твої клієнти просто підуть до інших. Ти повинна продовжувати працювати. Ну, будеш пекти, поки маля спить. У чому проблема? Багато жінок так роблять. Мені не потрібна вдома просто домогосподарка, яка лише витрачає гроші.
Ці слова зачепили Наталю. Вона ніколи не була утриманкою. Навіть зараз, на сьомому місяці, вона заробляла не менше за нього. Але почути таку вимогу від коханої людини було понад її сили.
— Ти хочеш, щоб я з немовлям на руках стояла біля гарячої духовки? — тихо запитала вона.
— Я хочу, щоб ти була відповідальною дорослою людиною. Ми партнери, чи не так? Значить, і фінансова відповідальність лежить на обох порівну.
Відтоді атмосфера в домі стала напруженою. Наталя дедалі частіше згадувала свого батька, який зараз переживав не найкращі часи. Після багатьох років роботи на керівній посаді його скоротили. Для чоловіка, який звик бути головним і забезпечувати родину, це стало важким випробуванням. Тепер він часто шукав розради в тому, що забувався за вечірніми посиденьками на самоті, і це дуже засмучувало матір. Наталя намагалася допомагати батькам, але Павло і тут виявляв невдоволення.
— Навіщо ти купуєш їм продукти? Твій батько дорослий чоловік, нехай сам вирішує свої проблеми, — бурчав він.
— Він мій тато, Павле. Йому зараз важко.
— Усім важко. Але я не збираюся спонсорувати чужу слабкість.
Одного разу, коли Наталя була особливо засмучена новинами з дому батьків, вона підійшла до Павла, шукаючи підтримки. Їй просто хотілося, щоб її обійняли і сказали, що все буде добре. Але чоловік лише роздратовано відсторонився.
— Ти знову за своє? Тобі не можна нервувати, ти ж знаєш. Тож припини розігрувати драму. Краще йди перевір, чи всі замовлення на завтра готові.
Він навіть не помічав, як його слова ранять. Його холодність була подібна до льоду. Коли Наталя спробувала заперечити, він просто встав і вийшов з кімнати, а потім і зовсім поїхав кудись, не попередивши.
Жінка залишилася сама в порожній вітальні. Вона дивилася на свій живіт і відчувала неймовірну самотність. Чи такою вона уявляла свою сім’ю? Чи про таке майбутнє мріяла для своєї дитини?
Минали тижні. Наталя продовжувала працювати, хоча з кожним днем їй ставало дедалі важче фізично. Ноги набрякали, спина боліла від постійного стояння, але страх перед невдоволенням Павла змушував її брати нові замовлення.
Якось під час чергової суперечки про гроші, Павло повівся зовсім непередбачувано. Він був роздратований якимось робочим дзвінком і, коли Наталя спробувала сісти поруч, він різко махнув рукою, ненавмисно, але досить сильно зачепивши її.
— Просто не лізь до мене зараз! — вигукнув він.
Наталя злякано відсахнулася. Їй не було боляче фізично, але серце затріпотіло від страху за маля. Павло миттєво змінився в обличчі, побачивши її реакцію.
— Вибач, я не хотів. Ти сама мене вивела своїми розмовами. Просто не чіпай мене, коли я не в гуморі.
Він не просив вибачення по-справжньому. Він переклав провину на неї. І це було найгіршим.
Наталя почала розуміти, що її терпіння добігає кінця. Вона була не дурною жінкою і добре бачила, куди котиться їхнє життя. Проте страх залишитися однією з дитиною на руках паралізував її волю. Як вона впорається? Чи зможе сама забезпечити маля, якщо бізнес піде на спад?
Її думки плуталися. З одного боку був чоловік, який вимагав неможливого і не давав жодної краплі тепла. З іншого — невідомість самотнього материнства.
Одного разу до неї завітала давня подруга, Світлана. Побачивши втомлений вигляд Наталі, вона відразу все зрозуміла.
— Наталю, ти на себе не схожа. Що відбувається? Павло знову тисне на тебе через роботу?
— Він каже, що я мушу працювати в декреті. Каже, що ми партнери.
— Партнери? — Світлана обурено сплеснула руками. — Партнери підтримують один одного в складні часи, а не змушують працювати до останнього подиху. Ти ж ледь на ногах тримаєшся!
— Я боюся, Світлано. Боюся, що не впораюся сама.
— А ти зараз хіба не сама? Ти сама працюєш, сама готуєш, сама переживаєш за батьків. Павло присутній лише фізично, і то лише для того, щоб висувати вимоги. Подумай, чи потрібен твоїй дитині такий приклад перед очима.
Ці слова засіли глибоко в голові Наталі. Весь наступний тиждень вона спостерігала за чоловіком. Він жив своїм життям. Його не цікавило, як пройшов її візит до лікаря, які речі потрібно купити для пологового будинку. Його цікавило лише одне — скільки грошей вона принесе наступного місяця.
Наталя почала діяти тихо. Вона перестала вкладати всі кошти в спільний бюджет, частину відкладаючи на окремий рахунок. Вона почала шукати помічницю на кухню, щоб хоча б трохи розвантажити себе. Павло цього не помічав, він був надто зайнятий собою.
Коли настав час появи на світ дитинки, Наталя почувалася напрочуд спокійною. Вона зрозуміла одну важливу річ: вона вже справляється сама. Вона сильна, професійна і має на кого покластися — на своїх батьків, які, попри власні проблеми, завжди були готові підставити плече, і на справжніх друзів.
Після повернення з пологового будинку з маленьким сином Артемом, ситуація не змінилася. Павло очікував, що вже через тиждень Наталя повернеться до замовлень.
— Я домовився з твоїми замовниками, що ти приймеш два торти на ці вихідні, — заявив він одного ранку.
Наталя подивилася на нього, потім на сплячого сина, і вперше за довгий час відчула справжню впевненість.
— Ні, Павле. Я не буду цього робити. Зараз мій час належить сину. Якщо тобі не вистачає грошей — шукай додатковий заробіток сам.
— Ти що собі дозволяєш? — його голос став загрозливим.
— Я дозволяю собі бути матір’ю. А тобі раджу подумати, ким хочеш бути ти — батьком чи просто людиною, яка вимагає грошей від виснаженої дружини.
Ця розмова не закінчилася миром. Павло ще довго кричав про обов’язки та партнерство, але Наталя його вже не слухала. Вона знала, що попереду важкий шлях, можливо, шлях самостійної жінки, але вона більше не дозволить нікому витирати про себе ноги.
Життя складне, і не завжди воно складається так, як у казках. Проте Наталя зрозуміла, що її цінність не вимірюється кількістю зароблених грошей під час декрету. Вона заслуговує на повагу, турботу та спокій.
Іноді потрібно знайти в собі сили, щоб змінити сценарій, який нам нав’язують інші. Навіть якщо цей шлях починається з маленького кроку та великого страху перед невідомим.
Чи доводилося вам колись вибирати між власним спокоєм та вимогами близької людини? Як би ви вчинили на місці Наталі, коли партнер бачить у вас лише джерело доходу?
Поставте вподобайку цій історії, якщо вважаєте, що жінка має право на повноцінний декрет без примусової праці. Напишіть у коментарях свою думку, це дуже важливо для нас, щоб розуміти, які теми вас хвилюють найбільше.
