fbpx

Якщо в дочці, чоловік і свекруха душі не чують, то син їм зовсім не потрібен. А я так надіялась, що поява другої дитинки скріпить наш шлюб. Я розумію, що припустилась помилки, але вже нічого не виправиш, син тут, поруч з нами. Максим вже б давно подав на розлучення, тільки його мама такого “позору” не переживе. Вони впливові люди

Якщо в дочці, чоловік і свекруха душі не чують, то син їм зовсім не потрібен. А я так надіялась, що поява другої дитинки скріпить наш шлюб. Я розумію, що припустилась помилки, але вже нічого не виправиш, син тут, поруч з нами. Максим вже б давно подав на розлучення, тільки його мама такого “позору” не переживе. Вони впливові люди

У мене двоє дітей. Дочку всі люблять, а син всім заважає. Сьогодні я знаю, що зробила помилку, коли хотіла врятувати свій шлюб другою дитиною. Але син не винен, оскільки він вже є, він повинен рости в люблячій сім’ї.

Ми з чоловіком відгуляли весілля сімнадцять років тому. Я родом із села, мої батьки звичайні люди. Мама працює продавчинею в сільському магазині, а тато – столяром. Але я виросла у родині, повній любові, мої батьки зробили все задля нашого з братом щастя.

Після закінчення школи я переїхала жити до області, де і залишилася.

Я знайшла роботу і зустріла в цьому місті Максима. Він єдина дитина і, на відміну від мене, з досить багатої родини. Кажуть, батько колись був високопоставленим чиновником, міг скористатися своїми зв’язками та знаннями, та й гроші зробили свою справу. Мама Максима, ймовірно, ніколи навіть не працювала нормально. Вона досить зарозуміла і з самого початку дала мені зрозуміти, що уявляє поряд із сином когось зовсім іншого.

Зрештою їм довелося миритися зі мною. Ми з Максимом дуже сподобалися один одному, а потім, коли я зрозуміла що ношу під серцем дитину, ми відгуляли весілля. Ми переїхали до батьків Максима у їх великий двоповерховий особняк. Батьки Максима жили внизу, а ми на другому поверсі.

Боженька подарував нам маленьку донечку Віру. Свекруха тоді дуже змінилася. Кажуть, вона колись хотіла доньку, але знову ощасливити чоловіка їй не вдалося. Вона була на сьомому небі від онучки. І завдяки їй вона нарешті взяла мене у свою милість.

Віра була гарною і милою дитиною. Мені дуже допомагала свекруха, особливо з донькою, доглядала за нею, гуляла з нею. Вона використовувала будь-яку можливість, щоб показати їй свою любов.

Ми прожили прекрасні роки. Але це тривало недовго, ми з чоловіком почали віддалятися. Я дізналася, що він ходить наліво. Він зізнався, але пообіцяв покінчити з цим. Але між нами вже була як тінь, я намагалася його пробачити, але й з його боку особливого інтересу до мене не відчувала.

Хоч він і зробив мені боляче, але я радше намагалася повернути наші стосунки до тих часів, коли все було добре. І я не могла придумати нічого іншого, як приліпити його до іншої дитини. Макси не хотів, я його переконувала, поки він не погодився.

Нам це вдалося, і вісім років тому у нас з’явився син Нестор. Із сім’ї я була єдиною, хто з нетерпінням чекав його появи. Чоловік, коли я йому сказала, що ношу під серцем дитя, відповів, що це моя справа. Моя свекруха сказала мені, що я дивна, як я могла це зробити з Вірою? Адже тепер їй доведеться все ділити з братом, а цього вона (бабуся) точно не дозволить. Єдина Вірочка з нетерпінням чекала свого братика, і я теж. Тим часом пішов з життя свекор, який також виявляв інтерес до другого онука.

Зрозуміло, як я наївно припускала, Несторко не залатав дірку в нашому шлюбі. Крім усього, чоловік сказав свекрусі, що на другу дитину його змусила я, що він цього не хотів.

Наш шлюб давно нічого не вартий. Ми живемо поруч, як двоє чужих. Мені байдуже, чим займається мій чоловік, йому байдуже на мене і сина. Його цікавить тільки Віра. Коли я запитала його, чому ми досі разом, він сказав мені, що його мати не дозволить її єдиному синові розлучитися. Що сказали б їхні друзі? Все більше перекладає на маму. Він з нею практично весь час, коли приходить додому.

Таким чином, син росте в сім’ї, де його любить тільки мама, а інколи про нього піклується старша сестра. Але зараз вона в такому віці, коли у неї інші пріоритети, ніж її молодший брат. Але принаймні вона не виявляє до нього незацікавленості, як його батько, або прямо відкидає його, як його бабуся.

Я в повному розпачі через цю ситуацію. При цьому Несторко такий милий хлопець, скромний, тихий, він точно відчуває відсутність інтересу з боку батька та бабусі. Я не хочу з ним про це говорити, щоб не турбувати його без потреби. Після його народження вони мені дуже допомогли, і мої батьки досі допомагають мені. Вони були поруч, коли мені це було потрібно. Батьки мене ні в чому не звинувачують і головне розуміють, що син ні в чому не винен. Вони також не роблять різниці між онуками.

Також великою підтримкою для мене є мій брат і його родина, він уже кілька разів пропонував мені кинути все і повернутися додому. Місця вистачить і мені, і дітям. І я починаю думати про це все частіше. Але тут проблема в тому, що Вірочка точно відмовилася б переїхати зі мною в село. А навіть якби погодилася, з чоловіком були б проблеми. Він буде 100% проти її виїзду. І я так боюся її втратити.

Виговорилася… Вибачте, будь ласка, і дякую, що дочитали до кінця!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page