Яна того дня відкрила мені очі на власного сина. Я ніколи б не міг подумати, що опинюсь з Тимофієм в такій складній ситуації. Марина, перша дружина і мама Тимофія, також вийшла вдруге заміж, і їй немає коли його виховувати, оскільки вона недавно вдруге стала мамою. Він має все, від дорогого одягу до останнього айфону. Скажіть, будь ласка, що йому ще не вистачає?
Звати мене Артем, і мені 38 років, синові 12. З його мамою Мариною ми давно розлучені і Тимофій проживає зі мною. Колишня дружина після розлучення занедужала, я забрав Тимофія до себе, коли йому було 6 років. Згодом, приблизно років через два Марина стала на ноги (одужала), але віддавати Тимофія я не хотів, оскільки це б погано позначилось на його психіці. Час минав, я знайшов своє справжнє кохання, ми розписалися з Яною і стали жити втрьох.
Марина живе по сусідству, теж вдруге вийшла заміж. Недавно вона привела на світ другого сина, дещо їй не до нашого сина (жінки, у яких народилася друга дитина, зрозуміють), та й здоров’я після дня “Х” підірвала сильно, зараз відновлюється. Тимофій як ходив до неї у гості, так і ходить. У вихідні може бути в неї. Але Марина не має такого контролю, як у мене — з настанням темряви, наприклад, додому, спати лягати вчасно.
Тимофій навчається, приходить додому, переодягається, йде робити уроки до моєї мами. Неохоче, з істерикою. Вже за очі її називає бабкою. Такі “бурі” закочує, істерики, щоби не займатися. Пробували, щоб робив уроки сам, але нічого доброго з цього не вийшло.
І тут ви скажете, може, він чимось обділений? Якщо відкинути той факт, що ми розлученні (так, згоден, може бути психологічна травма, але він однаково добре ставиться і до моєї нової дружини, і до чоловіка моєї колишньої дружини), то були й поїздки на море, одягнений модно, айфон останньої моделі, фізично навантажений – Спортивна секція 4 рази на тиждень. З неохотою ходить на додаткові заняття з англійської мови.
Пів року тому випадково дізнався, що з хлопцями тусувався на залізниці, провів розмову, заспокоївся, більше туди не ходить. Телефон обмежений за часом, інакше так і сидітиме день і ніч.
У мене закон – я фізично не караю. Але Тимофій перестав мене шанувати. Мені вже моя нова дружина каже прямо: він тебе не поважає. Так, він мій улюблений син, я сам по собі добрий, тож не помічаю, що він мені вже сів на голову.
Я не знаю, що робити, як змусити Тимофія вчитися (закінчити школу з хорошими оцінками і вступити до навчального закладу, щоб потім мати хорошу професію, яка буде до душі і приносити дохід). Як змусити Тимофія взяти себе в руки і бути зібраним.
В кого є, або ж була схожа ситуація, допоможіть порадою? Коли це все закінчиться?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- Сваха моя має дачу, а то сезон копання картоплі і консервації. Ясне діло, що їй не до онуків. Ось вона й подзвонила мені, щоб пожалітися. Як мені за дочку соромно було, ви й уявити не можете. “Як не будете з онуками у вихідні сидіти, я вам забороню з ними бачитися”, – сказала їй Уляна. А окрім всього в мене в неділю день народження, а Уляна проти, щоб свекруха і вона за одним столом сиділи
- Півроку тому я розлучилася. І тепер зустрічаюся з рідним братом колишнього чоловіка. І колишня свекруха знову може стати діючою. У нього була своя квартира, непогана робота, а ще він на 5 років за мене старший. Ну й що, що особливо не любила. Що ж ти раніше мовчала, коли твій син покинув мене саму. І взагалі, це якось не по-божому і грішно. На що я їй відповіла, що, звичайно ж, розповім її онуку, коли він підросте
- Коли я побачила ціну на гелі для душу невістки, яку вона випадково залишила, – то ввечері влаштувала з нею серйозну розмову і попросила плати за квартиру або зʼїзджати. Поки мій син боронить Україну, у неї пляшечка в душі за 1000 гривень!
- Ми з чоловіком важко працювали, аби і доньці хватило на життя і нам залишалося. Звісно, не легка це задача. Навіть прийшлося зайняти гроші аби оплати навчання. Та схоже це все були дрібниці. Того літа на Львів прилетіло від “сусідів”. Біда сталася біля гуртожитку доньки. На щастя, то були канікули і все обійшлося, якщо так можна сказати. Єдине, що з поганого сталося, це повилітали вікна. Гроші на ті вінка збирали, обіцяли поставити до 30 вересня. Але є одне “але”
- Сестра в Італії жила багато й заможно довгі роки і я їй заздрила. Її розкішному життю, достатку,фінансовим можливостям. Нам так не жити! Місяць тому Галина повернула в наше рідне село на Полтавщині і приголомшила мене своєю пропозицією. З’явився наш первісток – синочок Даня. Минуло ще два роки, і народилася йому сестричка, дівчинку ми назвали Люба, на честь моєї бабусі. А ще через рік наша родина поповнилася третім малюком та стала багатодітною