Яна в той час вибігла до магазину. Ми з Лесею залишилися одні. І тут вона не стрималася, зайшла у вітальню, де я дивився телевізор, і почала говорити, що я в цій хаті ніхто, звати мені ніяк, і я маю зібрати свої речі і піти. – Тут ще витає дух мого батька! І взагалі, ти мені не подобаєшся. – Коли дружина повернулася я не розповів про нашу суперечку з Лесею. Мені не хочеться її розчаровувати. Але щось мені підказує, що “бурі” між нами не уникнути!
Я люблю Яну. Нам добре разом живеться під одним дахом. Але ідилію перевернула з ніг на голову її доросла дочка Леся.
Яна вдова, я розлучений. Я залишив квартиру колишній дружині і сину, а сам переїхав жити до Яни. Її дочка Леся на той час жила зі своїм хлопцем.
Я лише кілька разів зустрічався з Лесею, вона не приїхала на нашу розписку. Вона була замкнутою і холодною.
– Вона дуже любила свого тата. Їй важко звикнути до того, що я знайшла іншого чоловіка, – виправдовувалася Яна.
З розповіді Яни я зрозумів, що Леся трохи розбалувана. Яна намагалася загладити передчасний відхід батька. Щойно Леся закінчила навчання, то знайшла архітектора, старшого від себе на п’ятнадцять років.
З часом Яна повідомила, що Леся чекає дитину. “Я стану бабусею! А ти, дідусем”, – підморгнула мені Яна. Я думав, що прихід нової людини може нас зблизити.
Народилася Вероніка, а Яна була не в собі від щастя. Вона все розповідала про неї і танула від щастя. Я теж хотів би проводити час з дитиною, але Леся цього не дозволила. За її словами, я не справжній дідусь. Мої ілюзії щодо зближення рухнули.
Минув ще рік, і Яна повідомила мені, що Леся та її чоловік розлучилися. Він нібито звинуватив її в тому, що вона лінива, не прибирає, не готує їжу і мало піклується про дитину.
– Леся моя зовсім не така, – захищала вона свою дочку. – Я запропонувала їй переїхати до нас на деякий час. До того, як гроза вдома вщухне.
Я не був радий цьому, але Леся з Веронікою таки приїхали до нас.
Одного разу, коли Яни не було вдома, Леся прямо сказала мені, що я повинен піти.
– Я виросла в цій квартирі. Тут досі літає дух мого батька. Вам тут не місце. І взагалі, ви мені не подобаєтесь, як людина!
Я не згадував Яні про цю розмову, не хотів її засмучувати. Хоча мені це не подобалося. І якщо чесно, я розумію, чому чоловік прогнав Лесю.
Вона і справді лінива, не прибирає не готує. Яна всю роботу робить сама, навіть інколи встає до Ніки, коли та плаче вночі. А вранці втомлена йде на роботу… Поки що буря між Лесею та її чоловіком, здається, не вщухає.
Схоже, Леся збирається переїхати до нас на зовсім. І я не впевнений, чи зможу, чи навіть захочу, якось витримати цю ситуацію…
Що мені робити? Я не хочу втрачати кохану людину…
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“