В один час я мала змогу попрацювати в крутому автосалоні. Всі мої рідні та близькі натякали, щоб я не втрачала такого шансу.
– Яно, навколо тебе будуть такі багаті мужики крутитися, ти там ґав не лови. Підморгни кому треба і вискочиш заміж, що всі заздрити будуть.
Мене такі повчання злили. Я ніколи не мала на меті саме в такий спосіб шукати собі нареченого.
– Ви собі поговоріть, а я своє знаю, – відповідала я нав’язливим родичам. А коли до нас в салон прийшла працювати довгонога білявка, я якось з нею одразу ж подружилася.
Якось за кавою після робити ми розговорилися, і вона розказала, що прийшла працювати в салон з одною важливою ціллю: знайти багатого чоловіка, і зажити нарешті нормальним життям. Мене це дуже дивувало. Я ж завжди мріяла про справжнє кохання і не вірила, що в такий спосіб людина може стати щасливою.
Заробляли ми не погано. Я свої гроші відкладала, бо дуже хотіла мати своє житло, а ось моя подруга Настя не шкодувала грошей і купляла собі досить дорогі наряди, прикраси. Вона постійно відвідувала салони краси, хоча жила дуже бідно. Мене виховали з іншими цінностями. Я не могла собі такого дозволити.
Пропрацювала я в салоні трохи більше року і звільнилася. Вирішила, що вартую більшого, і відкрила своє маленьке діло: орендувала павільйон і продавала жіночий одяг. Згодом я зустріла, на тому ж базарі, Андрія. Вийшла заміж, у нас двоє діточок.
На квартиру ми досі збираємо. Живемо ніби й добре, але фінансове становище не дає спокою.
А ще більше мене здивувала одна ситуація. Якось в інстаграмі я знайшла свою давню подругу, Настю, з автосалону. З її сторінки я одразу ж зрозуміла, що живе вона дуже багато. Сім’я, чоловік, дитина, величезний будинок. Я з нею сконтактувалася і виявляється все вона отримала бо закрутила роман з багатим чоловіком. Словом, вона поставила собі мету і впевнено до неї йшла.
Настя, як і я, мама і дружина, але вона багата, і по її розмові чую, що щаслива і неймовірно закохана.
Чому я не послухалась своїх друзів та родичів, які натякали мені на такий вихід з бідного життя? Тепер так жалію… Я теж могла, як і Настя, зараз жити в своєму будинку і їздити по найкращих курортах.
І де був тоді мій розум?
Автор – Наталя У
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – freepik
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
Недавні записи
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну
- “Щоб їм добре було! Цим сходам!” – поскаржився якось Антон, прийшовши додому. Він був весь червоний і задиханий. А я знаю, що перед будинком у нас всього шість сходинок – шість, не двадцять і навіть не десять. – Любий мій, а скільки ти насправді важиш?, – прямо запитала я Антона. – Ну, знаєш, я вже давно не хлопчина…” – відповів він, прямуючи до ванни, а після до холодильника. Я дивилася на нього, як він плив у просторі, і мені здалося, що він якось округлився. Рад не рад Антон став на ваги
- Недавно свекруха зателефонувала, щоб до Миколая я її пофарбувала, бо вона йде на якийсь ювілей. – Як не можеш? То таке виходить, ніби ти рідній матері відмовила. Це ж твоя робота. – Так, робота, за яку я повинна отримувати гроші. А від вас і батончика за 15 гривень не отримаєш!, – не стрималася я вперше в житті. Після цього десь два дні зі мною свекруха не розмовляла, а недавно спитала, може я буду мати час дома, щоб її в порядок привести. І ви знаєте, в голові пролетіла така думка, щось та й з тим волоссям “зробити”
- До Люди я поїхала на перший поклик, бо обстановка дома зі свекрухою загострювалася. І власне, Валерій, чоловік моєї сестри, перевернув моє уявлення про сім’ю з ніг на голову. З самого ранечку він прокинувся, привів себе в порядок, приготував нам всім сніданок, кавусю і до кавусі. Після ми мило гуляли по місту. Я була під враженням. Але дома мене чекав “сюрприз”. По-перше, Олег нас навіть не зустрів. Їхали ми маршруткою, бо бензин дорогий. Але і це ще пів біди