fbpx

Ярослав, відколи пішов з нашого життя, так жодного разу й не з’являвся. Єгора я виховала одна. Згадав він про сина, коли тому вісімнадцять виповнилося. Став говорити якісь небилиці. Я навіть серйозно це не сприйняла. Хоча даремно. А через деякий час дізналася, що мій колишній на старість років геть голову втратив. Знайшов собі молодицю, і став батьком ще одного сина. Оскільки Єгор з батьком спілкується, я стала все випитувати

Ярослав, відколи пішов з нашого життя, так жодного разу й не з’являвся. Єгора я виховала одна. Згадав він про сина, коли тому вісімнадцять виповнилося. Став говорити якісь небилиці. Я навіть серйозно це не сприйняла. Хоча даремно. А через деякий час дізналася, що мій колишній на старість років геть голову втратив. Знайшов собі молодицю, і став батьком ще одного сина. Оскільки Єгор з батьком спілкується, я стала все випитувати.

Коли Ярослав вирішив розлучитися, Василина злякалася. З того часу їй довелося приміряти на себе статус матері-одиначки. А чоловік став вільним.

– Ти не ображайся, але я хочу бути щасливим. Адже життя одне! Я хочу взяти від нього все! – твердив Ярослав.

І рушив він туди, куди несли ноги. Слід його застиг на довгі роки. Навіть аліменти не платив, суди і ті, не могли відшукати його.

Ярослав згадав про сина, коли Єгору виповнилося 18 років. Живий, здоровий. Вже двічі одружений, тільки ось дружина його покинула і втекла з молодиком до Польщі. Жінок він мав багато, тільки ні з ким не склалося.

– Внука хочу! Скільки можна в кавалера бавитись. Так хоч буду з онуком час проводити. А як ні, то сам ще раз татом стану, і буду няньчитись.

Ніхто й не збирався слухати такого “татуся”. А потім усі дізналися, що він справді слів на вітер не кидав — знайшов якусь молодицю, і вона подарувала йому ще одного сина. Василина навіть не здивувалася, адже це було у стилі її колишнього чоловіка.

– Я чула, що батько сам з малюком сидить. Чому його молода дружина відмовилася, і відправила в декрет чоловіка? — спитала Василина сина, бо той підтримував зв’язок із батьком по телефону.

– Вона якась дивна, не можна залишати батька з такою крихітною з дитиною. Якісь проблеми мабуть! – відповів син.

– Дивна?

– Щось таке, – відповів Єгор. –  Але я дуже переймаюся братом.

– Сину, ти не повинен про це думати. Будуй свою сім’ю і думай про своє майбутнє.

– Але я не можу на все заплющити очі. Він же мій брат.

Василина не розуміла, що коїться. Ярослав ніколи про дітей не згадував, не допомагав їм, а на старості років бавить сина і почав на жалість тиснути. Так, батько — пенсіонер, мама — неврівноважена. Гарна родина.

Що далі буде, одному Богу відомо!

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page