Опинився на свята в компанії. Люди дуже приємні, але майже нікого не знаю. Поруч з дядьком, якому сильно за 50, сиділа дівчина років двадцяти семи. Василь та Ярина.
Вони веселилися більше всіх, хоча обидва не пили. Ярина називала його татом. Я милувався: яка прекрасна дружба у тата і дочки. А потім вони раптом стали поспішати додому. Ярина пояснила: “Нас чекає син, що не засне без нас”. Тут я розгубився.
Коли вони пішли, запитав у господаря, який ще син, про що вони? “Ну як? – відповів господар. – Їх син. Вони ж чоловік і дружина”. А чому, кажу, вона його татом називає? “А, ну це у них давно повелося. Як жарт. Просто вони ще в пору роману прийшли якось в магазин, а продавщиця Василю говорить: яка у вас гарна дочка! Так вона і стала його називати”.
Потім я дізнався передісторію. Василь взагалі талановитий художник. Але він багато випивав. Одружений був двічі. Його дочка вже старше Ярини. Загалом, років у сорок п’ять Василь озирнувся і зрозумів: в житті ні чорта доброго не зробив.
Став багато малювати, але справа не йшла. І тут з’явилася Яринка, вони познайомилися випадково, практично на вулиці. Їй тоді було трохи за двадцять. Навіщо їй, юній красуні, знадобився цей старий невдаха – загадка. Але – полюбила. А у Василя ніби відкрилося друге дихання.
З’явився сенс в житті. Він кинув випивати. Став писати відмінні картини, їх почали купувати, у нього з того часу вже було кілька виставок. Плюс він зайнявся дизайном, оформляє ресторани, а це дуже хороші гроші. Так, зараз вони живуть у величезній квартирі, у них все добре, їздять по світу. Ярина тепер дружина заможного чоловіка, але ж ніщо не віщувало тоді, коли вона побачила цього неголеного дядька з очима спанієля.
Напевно Ярині говорили подруги і мама: “З глузду з’їхала? Він же дідуган майже!”. Напевно вона сама думала, що дійсно зійшла з розуму. І розуміла всі ризики. Але ж вона тепер щаслива. А що ще треба? Василь, звичайно, теж щасливий, він взагалі вважає, що Ярина – ангел, який йому був посланий незрозуміло за що.
Ніби й не заслужив нічим. А сина він обожнює, він з ним возиться, грає, гуляє, він – ідеальний батько. До речі, і зі старшою дочкою відносини налагодилися, вона ж давно махнула на батька рукою, а тут раптом – раз! – побачила його бадьорим, веселим, турботливим.
Нерівний шлюб може бути дуже вдалим. Набагато вдалішим, ніж з ровесником. (У нас, за статистикою, розпадається кожен третій шлюб.) І я знаю чимало сімей, де чоловік старший років на двадцять-тридцять. І різниця в віці зовсім не проблема. Навпаки, вона благотворна.
Підкреслюю: мова не про альянс 2багатий папік – спритна дівчинка”. Я про звичайні сім’ї.
Чоловіки у віці – дуже хороші чоловіки. Найнадійніші. Вони вже нагулялися. Тепер їм хочеться тільки вдома, затишку, сім’ї. Багато раптом починають готувати як божевільні, хоча раніше вінцем їх кулінарних творінь був шматок хліба з ковбасою.
Я знаю родину, де чоловік не підпускає дружину до плити: “Іди в салон або кіно подивися! Нічого тобі біля плити, рано ще!”. Він ніколи раніше не готував, але майже в 50 одружився на дівчині 24 років і став видатним кухарем.
Дівчині з чоловіком набагато старше завжди цікаво. Він же не балабол-ровесник, він багато чого бачив, багато що пережив, він мудрий і досвідчений. Він для неї стає на кшталт учителя, гуру, наставника. Любов від цього тільки міцніше.
А головне: чоловіки у віці – чудові батьки. Хвалитися недобре, але як без особистого прикладу? Молодша дочка з’явилася у мене в 47 років, і всі говорять, що я чудовий тато. Приємно. Нарешті я став таким. Дозрів до батьківства. Краще пізно ніж ніколи.
Щоранку я бігаю в парку. Я відчуваю себе років на тридцять. А жити мені зараз навіть цікавіше, ніж в тридцять. Хоча вже за 50. У нас закладено стільки енергії, ми навіть не підозрюємо. Ми запрограмовані на дуже довге життя. Але ми самі себе знищуємо.
Тому “нерівний шлюб” – це тепер дуже надійний шлюб. Дуже щасливий шлюб.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – zwierciadlo
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
