Є у мене знайома Олеся, ми в одному класі вчилися, вона така красуня була, перша красуня на селі, як то кажуть, та й розумом Бог не обділив. Всі пророкували їй прекрасне майбутнє, красуня, та ще з мізками, такі перспективи відкривалися!
Олеся після школи, як годиться, поїхала вступати до столичного вишу, і вступила, на найпрестижнішу тоді спеціальність -економіст. А як батьки пишалися нею! Сама поступила їх дівчинка, без зв’язків і матеріальних вкладень. Це добре, що вони не знали, хто посприяв в Олесиному вступі, а то б згоріли від ганьби.
Це Олеся сама мені потім розповіла, видно виговоритися треба було…
– Приїхала я в цю столицю, на курси спочатку підготовчі, нас абітурієнтів поселили в гуртожиток, а там, сама розумієш, навчання в голову не йде, вчорашні випускники, тільки від батьків вирвалися, ось і відривалися по повній.
– Але ти ж ніколи не брала участі в таких розвагах, – резонно запитала я, згадавши, як весь клас на дачу до когось з ночівлею, або на дискотеку, а наша відмінниця Олеся, вдома сидить, підручники вивчає…
– Ну, так, а мені просто набридло правильною настільки бути, щоб батьків не засмучувати, а тут батьки далеко, а воля – ось вона. Ось і почали ми з такими ж дівчатами по клубам ходити, а вдень відсипатися. Я сподівалася, раз відмінниця, то і без курсів поступлю, і не вступила. Куди подітися, ну не батькам зізнаватися ж, а в клубі познайомилася з чоловіком, Максимом, він років на тридцять старший за мене був, але виглядав добре. Це потім я дізналася, що у нього хобі таке – по клубам ходити і дівчаток сумних вибирати, грошей і зв’язків у нього було неміряно. А тоді мої більш щасливі подруги веселилися, а я сиділа і думала, що робити? Він і підсів до мене, так м’яко по-батьківськи поцікавився, що мене засмучує. Я, каже, тобі допомогти можу, у мене в університеті цьому знайомі є, але ти зі мною зустрічатися будеш.
– І ти погодилася, – вже не питаючи, а просто констатуючи факт, сказала я.
– Ну, звичайно, мені не хотілося повертатися в наше провінційне місто, я погодилася, він, як і обіцяв, все влаштував, я стала студенткою. Він зняв мені квартиру, забезпечував всім, мені навіть подобалося таке життя. Макс виводив мене у світ, похвалитися мною перед друзями, а потім просто передав… другу.
Інститут я закінчила, вийшла заміж за одного зі своїх багатих татусів, Тарас полюбив мене, а я вже не могла бути утриманкою, я думала, стерпиться, злюбиться… А не вийшло, спочатку ніби добре було, я сина народила, чоловік ніжністю і турботою оточив, а потім зрозумів, що я його не полюблю, і став злитися від цього, скандали стали майже постійними, він ревнував мене до всіх, все докоряв мене минулим.
Я розуміла, що так жити неможливо, вже і грошей і розкоші не треба, хотілося просто тиші і спокою, я хотіла піти, а він мене не відпускає з сином, а як я можу свою дитину залишити? І нікому ж не поскаржишся, марно.
Батьки нічого не знають, вони думають, що все у нас добре, правда зрозуміти не можуть, як я могла вийти заміж за чоловіка старшого за свого батька, але мовчать.
– Ось так і живу… Можливо, не будь я красунею, може, щасливіша була б, а так – є як є. Добре, що ми все про мене, ти як?
А мені і розповісти нічого. Нічого цікавого в моєму житті, чоловік коханий, діти – шибеники, будинок, робота, грошей завжди в обріз, тільки ось щаслива я, хоч і не дуже красива…
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
