«Чужих дітей не буває» чули всі. Зазвичай це йдеться про дітей, які ростуть в дитячих будинках і потребують родинного тепла, або про діток, яким терміново потрібно дороге лікування. Я сиділа на лавочці в непоказному скверику, який зараз напрочуд гарний, а поруч зупинилися дві дами.
– Єдиний син, – журиться жінка років 55-ти, – надія і опора. До 30 років не одружився, все кар’єру робив, заробляв на життя, квартиру свою купував-облаштовував. І що?
Я приготувалася почути, що син скотився на саме суспільне дно, втратив роботу, заробив згубну пристрасть, вплутався в непристойна справа. Як розумієте, в силу мого заняття, продовження історії мені було життєво необхідно почути.
– Не знайшлося йому пари, – гірко продовжує жінка, – Наталії теж 30 років. І вона вже заміжня побувала і дітей двох народила. Що вже там у неї вийшло, не знаю. Факт в тому, що розписалися вони три місяці тому.
– Ну і чудово, – відповідає мамі сина співрозмовниця трохи молодші, – твій Саша хлопець серйозний, а 30 років самий вік. Дружина вже розумна, обпеклася, краще стане розуміти чоловіка.
– Ось так мене Саша і заспокоював, – не здається перша з жінок, – мовляв, молоді ми ще, не хвилюйся, загального народимо. А внуки, мовляв, у тебе дуже гарні. А які там вони мені онуки! Дід мліє, його ця ситуація нітрохи не напружує, вже і рибалити їздив з онуком новоявленим, а я не можу.
У невідомого Олександра після походу в ЗАГС утворилися відразу хлопчик 9 років і 8-ми річна дівчинка. Як я зрозуміла, діти безпроблемні, виховані.
– Приходять до мене, – погоджується новоявлена бабуся, – слухняні, перший час все по імені-по батькові до мене зверталися, а недавно дівчинка підходить і запитує: «А можна я буду Вас називати бабусею Ніною?» Я розгубилася, а що скажеш. Сашу вони татом називають, не знаю чи самі, чи Наталя навчила так. Але по вуха мене різонуло. Я звичайно погодилася, що вже тепер. А на душі кішки дряпаються. Онуки. Ось так, в одну мить? Я їх маленькими не бачила, не ростила, не сиділа з ними. Готові внуки по-неволі. Це у сина з Наталією любов, його рішення одружитися з жінкою з двома дітьми, а мене хто питав?
– Ніна, – зауважила її співрозмовниця, – ти прямо з плеча рубаєш. Тут на інше треба дивитися і про інше думати: як молоді між собою живуть. А на рахунок, що ні ростила, так зараз іноді і ті, в кого душу вкладали з пелюшок, ні батьками, ні бабусями не потребують. Сама ж кажеш, виховані і слухняні, чого тобі ще треба.
– Дівчинка ласкава, – погоджується Ніна, – то чайку запропонує, то п’ятірками похвалиться. Думаю, що це від того, що у Наталії та немає нікого, вже давно без батьків. Хлопчисько серйозний, але не шкідливий. І все ж думаю, прогадав Сашка. Вже на такого хлопця і дівчат б вистачило. А тут, не знаєш як тепер відносини і вибудувати.
– Так, що там не знати, – сердиться вже співрозмовниця Ніни, – ось у мене з дітьми не вийшло і що? Я б зараз і рада онукам, будь-яким, а немає їх і взятися їм нізвідки. Скаженієш ти від звичайної ревнощів. Ну або маразм почався вже.
– Бабуся Ніна, – гукає дзвінкий дитячий голос, – а ми йдемо зі школи, бачимо – ти стоїш, в магазині була?
До жінок підходять діти. Серйозний хлопчик просто бере з рук Ніни неважкий зовсім пакет, а гарненька світла дівчинка з ранцем за спиною довірливо вкладає долоньку в руку «бабусі мимоволі». Вони прощаються з іншою жінкою і йдуть до нового житлового мікрорайону.
А співрозмовниця Ніни зітхає крадькома і дивиться їм услід з теплою заздрістю. «Дійсно, яка різниця, звідки у тебе з’являються онуки!»
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
