fbpx
життєві історії
Єві недавно виповнилося три місяці. Іван за весь цей час жодного разу дома так і не з’явився. І тільки цими вихідними він заскочив, як сам сказав “на хвилинку”, щоб забрати теплі речі і ноутбук, який йому необхідний. Спільні знайомі мені розказують, що з цією Тетяною він дуже гарно живе, хоча ще й не розлучений зі мною. Іван коли йшов, я була при надії, то сказав, що зі мною соромно виходити в люди

Єві недавно виповнилося три місяці. Іван за весь цей час жодного разу дома так і не з’явився. І тільки цими вихідними він заскочив, як сам сказав “на хвилинку”, щоб забрати теплі речі і ноутбук, який йому необхідний. Спільні знайомі мені розказують, що з цією Тетяною він дуже гарно живе, хоча ще й не розлучений зі мною. Іван коли йшов, я була при надії, то сказав, що зі мною соромно виходити в люди.

Мене звати Марія. Я заміжня, але я ніколи не хотіла особливо ставати матір’ю. Я просто сприймала це як належне. А ось мій чоловік дуже хотів дитину. І протягом двох років Іван постійно вмовляв мене подарувати йому дитину. Зрештою, я здалася і за три місяці зрозуміла, що при надії.

Спершу все було добре. А ось на четвертому місяці різко змінилося. Я стала дуже негарною. У мене часто почалися перепади настрою. З’явилося дуже багато прищів на шкірі.

Спочатку Іван ставився до цього дуже спокійно, заспокоював мене. Але за два місяці все змінилося. Він став мені постійно грубити, казав, що я все роблю не так.

Я так сподівалася, що коли на світ появиться дитина, то все налагодиться. Але, на жаль, цього не сталося.

І ось коли я була на восьмому місяці, мій чоловік пішов до іншої жінки. Я не знаю, хто його “нова любов”.

Йдучи, Іван мені сказав:

– Ти сильно змінилася, за той час коли була в очікуванні. Ти схожа на недоглянуту сільську жінку, з якою соромно вийти в люди. А моя кохана Тетяна жінка тендітна, доглянута, і красива.

Останні два місяці виношування дитини стали для мене ще тим випробуванням. Я дуже рідко стала виходити з дому: через надмірну вагу мені це робити було дуже важко.

Я залишилася наодинці зі своєю ситуацією і не виходила з дому тижнями.

Потім я стала мамою. Нині моїй Єві вже три місяці. Зі своїм чоловіком я поки не розлучилася.

Знаю лише, що Іван живе зі своїм “новим коханням” дуже добре. Він прийшов до мене з донькою лише один раз. І то тільки для того, щоб забрати речі, які забув минулого разу, і для того, щоб забрати свій ноутбук.

Ось так закінчилося моє сімейне життя, і я стала матір’ю – одиначкою. Як же я житиму далі?

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!