fbpx
життєві історії
Їхала через всю країну в гості… Свекруха захотіла родарувати подарунок – алюмінієву кружку і ще дещо «цінне»!

Це було. Описую те, що сталося насправді: через всю країну їхали в гості до батьків чоловіка. Як ви розумієте, бачили вони мене не часто, а саме побачитися ми повинні були всього-то вдруге.

Треба сказати, що родина не бідна. Але свекруха, на мій погляд, якась дивна. Те, що було видно неозброєним оком її неприязнь до мене – це одне, але ось на другий день, порившись в коморі, вона дістає алюмінієву кружку і каже: “у мене дві кружки, одна нам, а цю – вам».

Ехе-хе…. називається – поділилася цінною річчю, адже без неї – ніяк! Ну як не мати таку чудову алюмінієву кружку! Причому – в єдиному екземплярі! І що з нею робити?

Налити гарячого чаю? Так про ручку гуртки руку припікати…

Подякувала свекрусі … а що мені ще залишалося робити? Раптом цей кухоль вона від широти душі пропонує ?!!))

Добре… Наступним подарунком була наволочка. ОДНА! А чому – одна, свекруха пояснила, хоча я і не питала. Виявляється, у них жив її свекор, відправляючи його в інший світ вона зробила з однієї наволочки подушечку… ви розумієте, так?

І одна наволочка залишилася. І чого добро буде валятися? А чи не подарувати його невістці старшого сина? Сказано зроблено! Вона ж – доброї душі людина, моя свекруха!))

І це ще не все. Був ще подарунок. На цей раз ДВА білих підодіяльника. Напевно теж завалялися. І ще світлий літній костюмчик (піджак та брюки), який не підійшов чоловікові свекрухи. Вручили його моєму чоловікові.

Він поміряв: ростовка не його, все неабияк коротковато. Свекруха крутиться поруч і радить, як подовжити ці «підстрелені штанці … Як я все це витерпіла, мило посміхаючись і кажучи – дякую – не знаю.

А їдучи, ми все це непомітно, потихеньку засунули в комору і спокійно поїхали без цих «дарів»! І що ви думаєте? Приблизно місяця через півтора прийшов багаж.

А в ящику…. разом з потрійними поліетиленовими пакетами з різним варенням (це щоб добре дійшло, банки-то побилися б) Так ось в багажі: кружка, наволочка, підковдри і костюмчик.

Свекруха напевно подумала, що ми це все забули! Добра жінка… І на додачу – темно-червона стара доріжка в смужку! Чудово!

Єдине що можу сказати: варення було смачним. Ось варення свекруха майстриня варити, довго з ним пили чай. Але не з алюмінієвої кружки.

Фото ілюстративне з вільних джерел.

facebook