fbpx
життєві історії
Їхала в поїзді, повертаючись до Києва. Все йшло, як завжди, словом – звичайна поїздка: яйця, огірок, курочка варена, книжка, навушники

Їхала в поїзді, повертаючись до Києва. Все йшло, як завжди, словом – звичайна поїздка: яйця, огірок, курочка варена, книжка, навушники.

Давно захоплююся містикою і зачитуюся загадковими історіями. Прабабуся з бабусею свого часу розповідали про свої зустрічі з домовиком.

У правдивості їх розповідей сумніватися не доводиться, тому що бабуся містику не любить і вірить тільки в те, що бачила на власні очі. Я ж ніколи з дивними явищами не стикалася. До одного дня.

Сталося це кілька років тому, коли я їхала в поїзді, повертаючись до Києва. Все йшло, як завжди, словом – звичайна поїздка: яйця, огірок, курочка варена, книжка, навушники.

Почитавши трохи книгу, я заснула на верхній полиці. А серед ночі прокинулася з відчуттям дикого переляку.

Хочу відкрити очі, смикнутися, рот відкрити – не можу. І таке враження, що навалилося на мене щось важке, не дає поворухнутися, вдихнути. І тільки шуми, наче шепіт якийсь, над вухом.

Пишу зараз спокійно, але, за спогадами, було дуже лячно і моторошно! Перша думка в голову прийшла, що може це домовик? Пізніше зрозуміла, що це маячня. Що йому в вагоні поїзда робити? Намагаюся молитву почати читати, а нічого не виходить, навіть подумки, слова блокуються. І тоді на думку спало те, що чула від бабусь, згадала, що у домовиків запитують: «На добро чи на зло?» – і він відповідає і відступає.

Я і запитала. У відповідь почула таке з шипінням і свистом – «На зло…», і вся тяжкість від мене почала відходити, а відповідь віддалятися.

Щойно змогла рухатися, я, трясучись, підвелася, озирнулася, і, не помітивши нічого дивного, змусила себе заснути.

Що цікаво, «зла» так і не відбулося. Принаймні нічого такого я не пригадую. А може все так тому, що на наступний ранок, згадавши нічні події, а, особливо, «відповідь» на мене накотилася така паніка, що я весь наступний день молилася і просила всі небесні сили відвести біду, якщо така є над моєю родиною. До храму ходила також.

Пройшло кілька років, а я досі не можу зрозуміти, що ж це було. Домовик це не міг за визначенням. Ну звідкіля він у поїзді? Вони живуть тільки в житлових приміщеннях, а не у вагонах. Привид? Сутність якась темна? А може, здалося? Хоча занадто все реально було для такої фантазії і мені, все-таки, не 5 років.

Можливо, хтось із читачів з таким стикався? Поділіться і порадьте, що робити, якщо таке трапляється?

Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page

facebook