Днями раптово зателефонувала невістка, сказала, що в неї до мене серйозна розмова, ось уже несподіванка.
Але розповім спочатку. Тривалий час я переживала про те, що мій син не одружується. Наближався 40-й ювілей Паші, проте він, як і раніше, жив один і про одруження навіть не думав. Однак у його житті таки з’явилася жінка.
Обранка сина мені відверто не сподобалася. У нас з невісткою Уляною були натягнуті стосунки, поки одного прекрасного дня дівчина не зателефонувала мені з серйозною пропозицією. Цей телефонний дзвінок раз і назавжди змінив моє життя.
Я виховувала свого сина сама. Було важко, але я не скаржусь. Це набагато краще, ніж жити з тим, хто тебе не любить і не цінує. Моєю метою було зробити свою дитину найщасливішою на світі. Доводилося працювати понаднормово, просити подруг, щоб допомагали з малюком спочатку.
І це при тому, що я жила зі своєю матір’ю. Але вона категорично відмовилася бодай якось брати участь у житті онука. Мама звинувачувала мене, що я навіть не спробувала зберегти свій шлюб. Мовляв, я могла б потерпіти заради того, щоб Павлик виховувався у повноцінній родині.
Між мною і мамою постійно виникали суперечки й непорозуміння, тому ще однією моєю метою стала власна квартира або хоч би орендована.
Коли синові виповнилося 5 років, ми нарешті з’їхали. Це був найщасливіший час. Павлик зростав і пізнавав цей світ, а я йому допомагала. Мені здавалося, що щасливіших за нас немає нікого на всьому білому світі.
Син старанно навчався, бо змалку знав, що йому потрібна хороша освіта. Закінчив школу із золотою медаллю та вступив до столичного вишу. Як гірко я плакала, коли нам довелося розлучитися.
Місця собі знайти не могла. Все думала, як мій Павлик житиме без мене. Але він швидко адаптувався до нового життя. А я ще довго не могла змиритися з тим, що решту життя доведеться провести на самоті.
Павло вивчився на програміста, знайшов добру роботу. Він мені навіть гроші надсилати почав, хоч я його про це не просила. Час минав, а син все не одружується і не одружується. Я вже переживати почала. Звісно, ми не розмовляли з ним про це. Я не хотіла лізти в його особисте життя.
Але з кожним роком переживала дедалі більше. Паша повідомив, що будуватиме свій заміський будинок. На той момент йому було 35 років. Він, як і раніше, мене спонсорував, якщо можна так сказати. Але ми бачилися не дуже часто. Здебільшого син приїжджав до мене на свята. І ось одного з таких днів Паша повідомив, що в нього з’явилася дівчина. А його будинок уже готовий.
Я була в передчутті і першого, і другого. Син привів знайомити свою обраницю. Хотіла приготувати сімейну вечерю, але Паша сказав, що сплатить ресторан. Її звуть Уляна, і вона мені одразу не сподобалася.
Було в ній щось неприємне. Можливо, річ у тому, що вона з провінції, а я хотіла б, щоб мій син був у парі з тим, хто буде йому рівний. Але про смаки не сперечаються, особливо, якщо це ваші діти.
Незабаром син повідомив, що одружується. Я розуміла, що це раз і назавжди віддалить нас. Але мені не звикати жити без Паші! Тому просто прийняла цей факт. А вже за півроку після весілля сталося те, чого я ніяк не очікувала.
Якось мені зателефонувала невістка і сказала, що в неї до мене є серйозна розмова. Я навіть злякалася спершу. Але виявилось ось що.
Улянка запропонувала, щоб я переїхала жити в їхній будинок з Павлом. Місця там достатньо, і вони хочуть забрати мене до себе. Від такої несподіванки я здивувалася.
Виявилося, що Уляна рано втратила матір. І їй хочеться, щоб Павло бачився зі мною частіше, ніж кілька разів на рік. Та й сама вона не проти жити зі свекрухою. У мене там і своя кімната, і ванна кімната, і навіть кухня буде. Просто диво! Звісно, я погодилася. А квартиру свою під оренду хорошій родині переселенців віддам – копієчка зайвої не буває!
Всім миру та родинного щастя!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.