fbpx

Їсти ожину з куща. Кактусовий чай, ефіопську каву. Лежати на моху. Ночувати просто неба. Швидко-швидко їхати в автомобілі заміською дорогою. Можна, втім, і містом, якщо воно велике: тут важливо знати, що ще нескоро приїдеш. Зручне взуття. У той момент, коли нам вдається просто замовкнути

Я люблю їжачків. Взагалі, звірів, звірят і звіриків.

Всяких, навіть щурів, павуків (дуже!) та гадюк (ще більше).

Рослини – всі люблю. Бродити лісом. Воду люблю. Плавати в морі, а біля річки жити. Дивитися на річку. Вітер теж люблю, навіть коли він зимою в обличчя дме. Ходити босоніж. Повертатися додому влітку вдосвіта і знати, що там нікого немає і можна лягти спати.

Їсти ожину з куща. Кактусовий чай, ефіопську каву. Лежати на моху. Ночувати просто неба. Швидко-швидко їхати в автомобілі заміською дорогою. Можна, втім, і містом, якщо воно велике: тут важливо знати, що ще нескоро приїдеш. Зручне взуття. Мідії. Равликів (не як їжу, а як об’єкт споглядання).

Гуляти незнайомим містом. Кольорове скло. Запах диму. Взагалі багато запахів. У мене ніс – головне джерело насолод, мабуть. Бродити у тумані. Гойдатися на гойдалках. Виїжджати поїздом, особливо вночі. Збирати гриби, каміння, ягоди, листя, дрова – просто збирати. Прокинутися вранці, подивитися на годинник і виявити, що ще рано можна спати далі. Кедрові горішки. Зелений колір (і світло).

Раптом виявляти «своїх»: по сяйву очей, по ненароком кинутому слову чи жесту. Сни (не всі).

Сутінки. Дивитись на вогонь. Дивитися як біжить вода. Гуляти під снігопадом із плеєром. Вийти з дому вперше після застуди. Кататися у скляному ліфті та дивитися вниз. Завалитися на диван із цікавою книгою. Годувати качок та взагалі всяких птахів.

Бігти вниз схилом пагорба. Кружляти, задерши голову, доки не впадеш, бажано у свіжоскошене сіно.  Ще багато чого.

Я взагалі дуже люблю життя – з усіма наслідками. Якщо вдається якимось чином умовити себе нічого не хотіти і не вимагати, а просто сісти і дивитися на все, що відбувається, як на річку, яка повз тебе тече, ця річка починає приносити й ті самі перлини, які хотілося знайти, коли ми в дитинстві в ній купалися, і наших старих друзів, які пливуть цією річкою на плоту і із задоволенням висадяться, щоб з нами тут посидіти і попити чаю.

У той момент, коли нам вдається просто замовкнути і припинити щось вимагати, ми отримуємо все.

Макс Фрай

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

You cannot copy content of this page