Юліана в цей час жила у мене. Я сама їй запропонувала, оскільки живу в трикімнатній квартирі одна з дочкою. Подруга частенько по роботі їздила у відрядження, навіть бувало і на місяць. Тому одного дня, коли вона повернулася, я й помітила зміни, які кидалися в очі. З одного боку я зраділа, Юліані скоро сороківку святкувати, а тут такий подарунок. Але радість моя тривала не довго.
Із Юліаною ми знайомі 10 років. Спочатку дружили, але потім я зрозуміла, що нам не по дорозі. Її вихованням займався дідусь, бо мати пішла не дуже хорошою дорогою, але це вже інша історія.
Я старша за Юліану на кілька років. Маю доньку, їй 20 років. Живу я сама, бо з чоловіком розлучилася. З Юліаною ми познайомилися на роботі, хоча вона живе в іншому місті. Вона винаймала квартиру, потім я покликала її жити до себе.
в один час вона почала їздити по відрядженнях. А одного дня повернулася, і я помітила у неї животик, що округлився. Вона почала мене просити, щоб я гроші їй позичила. Я її почала відмовляти. Все-таки сороківка на носі коли ще, якщо не зараз. Зі свого боку я пообіцяла їй, що допомагатиму з дитинкою.
Після появи малюка на світ Юліана від мене з’їхала. І тоді я зрозуміла, що зробила помилку, коли вмовила її. У неї немає материнських почуттів. Юліана не тримає малюка на руках, ігнорує його прохання взяти на ручки, не співає йому колискових, а просто залишає в ліжечку Якось вона мені зателефонувала і сказала, що вже немає сил возитися з Артуром, і що вона щось вже й надумала, щоб це питання вирішити.
Я знову намагалася відмовити її, але вона не слухала мене.
– Не до душі мені бути мамою і все. Там люди про нього краще подбають.
Я розповіла своїм родичам про це, і мій молодший брат із дружиною вирішили забрати дитину собі.
Я запропонувала такий варіант Юліані. Так вона налетіла на мене, що я розпоряджаюсь її долею. Але ж що я такого поганого роблю? Я просто хочу допомогти хлопчику, ось і все.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
