Юля завжди знала, що не припала до душі свекрусі Павлині Іванівні. Та завжди вважала, що її дорогоцінний син Ігор заслуговує на найкращу жінку. Тобто ту, яка сподобається самій Павлині Іванівні. І така на прикметі вже була – донька давньої подруги, яка успішно закінчила консерваторію і була зразковою донькою. Але син не підтримав ініціативи матері і зробив свій власний вибір.
Ігор познайомився з Юлею завдяки своїм друзям. Кохання влучило в обох як блискавка. Вони зустрічалися 2 роки, перш ніж Ігор зробив пропозицію, і дівчина відповіла згодою.
– Ні! – вигукувала тоді Павлина іванівна при думці про невістку. – Як же ти можеж так зі мною чинити?
Вона намагалася багато разів переконати сина не створювати родину з цією простушкою. Але Ігор був непохитний. Залишалося тільки змиритися з вибором сина і взяти із ситуації все, що тільки можна. А саме невдоволення, закиди та акуратні натяки синові, що його дружина – невдалий вибір.
На щастя, Ігор і Юля жили в іншій частині міста і не особливо часто бачилися з Павлиною Іванівною. Однак, коли вона приходила, Юлі доводилося несолодко. Проте дівчиною вона була доброю та оптимістичною. Тому навчилася сприймати свекруху та її закиди як невід’ємну частину життя, яку можна не помічати.
Коли всі теми побуту та устрою житла були вичерпані, мама Ігоря перейшла на масштабніше поле.
– От скажи, синку, як так, що ви вже стільки разом, а дітей у вас нема?
– Мамо, ми поки що не поспішаємо з дітьми.
– А даремно, – не вгамувалася Павлина Іванівна. — Мені онуки потрібні, та й час спливає швидко. А якщо Юля не може мати діток?
– Ну, що ти таке кажеш, мамо? Потрібно буде, усиновимо чужого, навіть, якщо так.
З сином нічого не можна було вдіяти. А тим часом Павлина іванівна справді засяяла бажанням появи онуків. Своїми переживаннями вона поділилася із подругою.
– Та не хвилюйся ти так, — втішала та Павлину. — Навіть якщо є проблеми, я маю зілля, яке з цим допоможе.
– Справді?
– Звичайно. На досвіді власної сім’ї знаю. Трава розкриває жіночу енергію.
– Даси мені трохи?
З того дня Павлина Іванівна повадилася частіше ходити в гості до Юлі, поки та була вдома сама. Молода жінка запідозрила щось недобре. Адже свекруха не відвідувала її саму ніколи «просто так» на чай. На щастя, їй вдалося підслухати в сусідній кімнаті розмову свекрухи з кимось телефоном. Почула вона зовсім трохи. Усього кілька фраз про дозування і про саму Юлю. Але цього було достатньо, щоб дівчина вжила заходів.
Перед тим, як почати пити чай, Юлі вдалося непомітно поміняти чашки місцями. Нехай Павлина Іванівна сама п’є, що вона їй підсипала. Так відбувалося кілька разів на тиждень. І щоразу Юлі вдавалося успішно уникати «зцілення» від свекрухи. А тим часом сама павлина Іванівна почала мінятися.
На загальний подив всієї рідні, вона стала набагато добрішою. Почала фарбуватися та яскравіше одягатися. У розмові не втрачала можливості відпустити кілька жартів. А про закиди та невдоволення невісткою вже й мови не було. Неначе підмінили маму Ігоря.
Той, побачивши квітучу матір, щиро порадів. Він давно мріяв, щоб вона нарешті зайнялася собою та своїм життям. Ще більше Ігор зрадів, коли дізнався, що його мама зібралася під вінець. З ким? Із сусідом із 5-го поверху. Він давно вже був таємним шанувальником Павлини Іванівни.
Весілля справили за місяць. Приблизно тоді стало відомо, що Юля чекає дитину. Збіг? Хтозна. Головне, що Павлина Іванівна захопилася новим життям. Що сім’я Юлі і Ігоря з нетерпінням чекала появи первістка. А про загадкове зілля від подруги знати вже необов’язково. Всі про нього вже забули й думати.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
