Голова йде обертом від безвиході. Живемо з чоловіком 6 років. У нас є діти від першого шлюбу. У нього дочка і син (11 і 8 років). В мене дочка. Нещодавно я народила нашу спільну дитину. Скоро синочку рік і я хочу відсвяткувати в колі сім’ї перший день народження нашого хлопчика.
Чоловік сказав, що його діти повинні бути на святі. Але я не хочу. Це його колишнє життя, я не хочу, щоб діти приходили, тому що вони будуть нервувати, і бабуся з дідусем будуть все з тими дітьми і чоловік. А я хочу свято для нашої спільної дитини. Щоб всі були з ним. Але чоловіка як підмінили.
Юра почав кричати грюкнув дверима і пішов з дому. Не живе з нами вже тиждень. Сказав, поки я не погоджуся з його умовами, він не прийде. Він забирає дітей, і кожні вихідні їздить з ними до бабусі і дідуся. Його мама постійно запитує, як вони, чому він їм не дзвонить. Взагалі переживає вона дуже сильно за них. Хоча бачаться кожні вихідні.
Щоліта на всі 3 місяці вона їх забирає. І вони теж наполягають, щоб вони були на дні народженні. З колишньою дружиною вони дуже сильно лаялися. Вона постійно говорить, що він поганий батько. Грошей мало. Але він і аліменти платить (їх же немає ціле літо) і так дає. Вона ж на літо не витрачається на дітей. А в кінці серпня просить ще грошей та побільше.
Може дзвонити нам і вночі і вдень (хоча у нас немовля) він нічого їй сказати не може. Все виконує, що вона скаже. Роботу може йому якусь дати. А він потім на мене зривається. Коли я народила дитину, відразу домовилися, що бере їх рідше і більше часу проводить зі мною. Але ж ні. Як брав, так і бере. Так ось і бабуся з дідусем приходили пару раз до онука навіть не роздягаючись, посюсюкають хвилин 15 і все, йдуть додому.
Останній раз вони приїхали з його донькою. Вона зайшла, сказала (навіщо ми взагалі сюди приїхали, краще поїдемо звідси, не хоче вона тут перебувати) так вони посиділи хвилин 5 і поїхали. Більше вони не приїжджали.
Мені важко, що вони навіть не телефонують, їм не цікавий цей онук. Іноді прикро аж до сліз. Тільки ті діти від першого шлюбу і все, інші не цікаві. І їздити можуть за ними і чоловік повинен ще більше приділяти їм час. Чоловік сердиться, коли я говорю, що потребую його допомоги. Але він вибирає тих дітей.
Хотіла б почути вашу думку, чи варто продовжувати ці відносини? Чи вийде щось з цього доброго?
Передрук без посилання ibilingua.com суворо заборонений!
Фото ілюстративне – psychcentral.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook
