Юра відразу ж дав мені зрозуміти, що він “при баблі”. – В кафешки ходять лише біні. Ти заслуговуєш на найкращий ресторан Києва! – Я одягла свій новий костюм, підвела брови, зробила укладку, та направилась за вказаною адресою. Передчуття було якесь дивне, і ви знаєте, воно мене не підвело.
Мене звати Катерина. Я розлучилася зі своїм чоловіком. Три роки я була сама, а потім вирішила зайнятися своїм особистим життям: спробувати стати щасливою.
Одного дня у мене розпочалось листування з чоловіком.
Юра написав мені, що він ніколи не запрошує жінок до дешевого кафе. Мені це дуже сподобалося.
Потім Юрій запросив мене до дуже дорогого ресторану. Але я розуміла, що якщо він не зможе заплатити за нас, то мені доведеться платити за себе. Але я сподівалася, що Юра виявиться порядним чоловіком і матиме повний порядок із грошима.
Я відкинула всі сумніви і пішла на побачення з Юрієм.
Так як я не хотіла опинитися в не гарному становищі, то я замовила собі тільки каву та тістечко. А ось Юрій не став ні в чому відмовляти: він замовив собі багато дорогих страв і напоїв.
Я взагалі не могла повірити, що він зможе з’їсти все, що він замовив. Але він із цим завданням впорався легко.
А потім почалося найцікавіше! Офіціант приніс рахунок. Я дістала гаманець і хотіла оплатити своє тістечко та каву. Адже моє замовлення було включено до загального рахунку. Але мій кавалер мене дуже здивував.
Юра забрав рахунок, дістав калькулятор, подивився на мене і сказав:
– Поділимо рахунок навпіл!
Я просто остовпіла від подиву! Я не знала, що робити.
Але платити за їжу, яку з’їв Юра, я не збиралася. Тому я впевненим голосом сказала Юрі та офіціанту, що я заплачу тільки за своє замовлення: тобто за каву та тістечко.
Я дістала гроші з гаманця та поклала їх на стіл. Потім я підвелася і швидко пішла.
Більше, звичайно, я з Юрою не зустрічалася і не спілкувалася.
Ось так закінчилося моє побачення з “таємничим” кавалером. Юра просто хотів добре повечеряти за мій рахунок, але я це йому не влаштувала.
Фото ілюстративне
