fbpx

З Андрієм ми почали зустрічатися досить рано, ще будучи школярами, тому коли мама з татом посадили мене за “стіл переговорів”, серце калатало зі всієї сили, але мої припущення були помилковими. – Доню, ми тебе, як любили, так і будемо любити, але ти повинна знати, скоро у тебе з’явиться братик, або сестричка. – Коли я з’явилась на світ, мамі було майже тридцять, я думала, в такому віці лелеки не прилітають. З того дня все і почалось

З Андрієм ми почали зустрічатися досить рано, ще будучи школярами, тому коли мама з татом посадили мене за “стіл переговорів”, серце калатало зі всієї сили, але мої припущення були помилковими. – Доню, ми тебе, як любили, так і будемо любити, але ти повинна знати, скоро у тебе з’явиться братик, або сестричка. – Коли я з’явилась на світ, мамі було майже тридцять, я думала, в такому віці лелеки не прилітають. З того дня все і почалось…

***

Пам’ятаю, мама і тато покликали мене ввечері на кухню для “серйозної розмови”. Мені було 14 років, у мене з’явився хлопчик Андрійко, однокласник, моя перша любов, і я не очікувала нічого хорошого від майбутньої розмови. Однак все пішло зовсім не так, як я очікувала.

– Надійко… – мама помовчала, немов збираючись з силами, – навесні у тебе буде братик або сестричка.

Я не вірила своїм вухам: мама мені тоді здавалася літньою жінкою, адже і мене вона привела на світ не молодою, в 30 років. Але батьки щасливо усміхалися, і я посміхнулася у відповідь і невпевнено простягла:

— Ну чудово…

– Ти не турбуйся, ми тебе як любили, так і будемо любити, – тато погладив мене по голові, як маленьку дівчинку, – а другу дитину ми з мамою завжди хотіли.

У квітні в нашій родині з’явилася криклива маленька дівчинка. Мама, посидівши з Вірою всього 3 місяці, вийшла на роботу. Для нагляду за сестричкою до нас переїхала незаміжня мамина сестра – тітка Ніна.

Я ставилася до Віри практично байдуже: ну, з’явилася в будинку дитина, ну іноді качаю її в ліжечку (дуже рідко), ну гладжу пелюшки та повзунки. Чесно, якоїсь особливої ​​любові до сестрички я не відчувала, є й добре.

Тітка Ніна повністю взяла турботи про Віру: все літо і осінь возила її до мами на роботу на годування, гуляла з нею, спати вкладала. Я ж бігала до Андрія на побачення, гуляла з ним допізна і цілувалася за будинком.

Мені було 17, Вірі, відповідно, 2. Випускні іспити в школі я здавала, вже будучи при надії. Ми з Андрієм одружилися відразу ж після випускного, отримавши для цього дозвіл про зниження шлюбного віку, а в січні з’явилась на світ наша дочка.

Через три роки ми всією сім’єю поїхали до Києва до Андрієвої бабусі, так і залишилися там.

З Вірою ми зустрічалися дуже рідко, вона з батьками приїжджала до нас в гості. Я відправляла їй подарунки, коли вона стала старше – гроші. Але я ніколи не знала, чим вона живе, що їй подобається, хто її друзі. Все тільки зі слів мами. Я навіть не знала толком, чи люблю я її.

Минали роки. У 2003-му тато захворів. Я приїхала до мами, ми удвох ходили до нього в лікарню, чергували по черзі. Вірі було 17 років, вона закінчувала школу, і весь догляд за татом вона переклала на наші плечі.

– Я не можу бачити тата таким кволим! Мені це дуже важко! – заявила тоді Віра

Я, звичайно, обурилася, але зупинила мама:

– Надю, не треба, залиш її, самі впораємося.

Впоралися, тато викарабкався.

Віра поступила в місцевий університет, жила з батьками. Коли їй виповнилося 20, пішла з життя тітка Ніна. Свою маленьку квартирку вона залишила своїй улюбленій Вірі. Сестра з’їхала від батьків, через рік вийшла заміж.

Чоловік виявився ще той…, який програвав всі гроші, що з’являлися в сім’ї. Мама плакала, переживала, скаржилася мені. Згодом татові знову стало погано. Він не міг себе обслуговувати, все це впало на мамині плечі…

Віра переїхала назад до батьків. Свою квартиру вона втратила, продавши її і заплативши борги свого чоловіка, з яким розлучилася того ж року.

Дітей у них не було, не вийшло. Вона дуже сильно змінилася: працювала, допомагала мамі, зваливши на себе всі основні турботи по догляду за татом. Я приїжджала тільки влітку, давала можливість мамі з Вірою відпочити, з’їздити у відпустку. Напевно, тоді й зародилося в мені, нарешті, тепле почуття до молодшої сестри.

Коли пішов з життя тато, ми з Вірою написали відмову від спадщини на користь мами. В 2016-му році наша матуся теж пішла до батька. Останній рік у неї сильно набрякали ноги, вона мало ходила, і Віра повністю доглядала за нею.

Я приїжджала щороку влітку, а в той рік я чомусь вирішила приїхати на Великдень. Відсвяткували свято, мама була в чудовому настрої. А на провідну неділю її не стало… Все сталося так раптово, ми втрьох сиділи, пили какао з паскою. Мама засміялася – і відійшла. За якусь хвилину.

Ніяка “Швидка” не встигла б допомогти. Все, що було потім, пам’ятаю смутно. Але всі ці 40 днів після маминого відходу ми з Вірою розмовляли. За все життя стільки не говорили, скільки за ці дні. Я дізнавалася про свою сестричку, і шкодувала тільки про одне – що втратила стільки часу, так мало спілкуючись з рідною сестричкою.

Я відразу сказала сестрі: ти за батьками доглядала, квартира твоя, я не претендую. Єдине, на що, вірніше, на кого, я претендувала, це був мамин улюблений кіт. Вона сама просила мене подбати про нього:

– Надю, не кидай Сірка. Він старий, нікому не буде потрібен. У Віри алергія, і так вже стільки років на щоденних таблетках через нього. А ти візьми, він сам про себе не зможе подбати, душа за нього болить.

Сходили до нотаріуса, я написала відмову від спадщини. Віра запропонувала заплатити мені хоча б частину вартості квартири, але я, порадившись з Андрієм, відмовилася. У нас своє житло, дочка заміжня, всім забезпечена, а Вірі треба влаштовувати життя.

Нашій з Андрієм доньці в цьому році виповнилося 30 років, ювілей. Віра вручила їй подарунок – пів мільйона гривень. Сказала:

– Мати твоя відмовилася, а тобі знадобиться, у тебе діти!

Я була дуже зворушена вчинком сестрички. Згадала про це, прочитавши неймовірну кількість оповідань в інтернеті, як родичі після поділу спадщини стають ворогами. Щастя, що з нами такого не сталося.

…А вчора у мене з’явилася перша племінниця.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page