fbpx
життєві історії
З чогось моя тепер уже колишня дружина Ольга вирішила, що я повинен їй залишити квартиру! А про сина вона не подумала? Вона не заслужила ні того, ні іншого, ось що я хочу сказати. Я ніколи не дозволив би, щоб мій маленький син ріс тільки з одним батьком. Дев’ять років нашого шлюбу вона жодної копійки в сім’ю не вклала!

З чогось моя тепер уже колишня дружина Ольга вирішила, що я повинен їй залишити квартиру! А про сина вона не подумала?

Ніколи б у житті я не подумав, що одного разу я одружуся на пані і через десять років шлюбу жалкуватиму про це. Адже всі ці роки шлюбу були порожніми.

Спочатку у нас з Ольгою була неймовірна і шалена любов. Ми одружилися з нею, а потім, як і годиться, народився син Давид. І якось дивно, але після народження дитини всі почуття кудись зникли і в мене, і в неї.

Розлучення тоді не було виходом, адже я ніколи не дозволив би, щоб мій маленький син ріс тільки з одним батьком. Я хотів, щоб він мав хоч якусь модель сім’ї. Так воно й вийшло – якусь.

Ми через три роки навіть ночували з Ольгою у різних кімнатах. Для виду могли поцілувати один одного, обійнятися, а так кожен займався своїми справами. Я працював, щоб забезпечити сім’ю, а вона ходила нігті і вії робила.

Дев’ять років нашого шлюбу вона жодної копійки в сім’ю не вклала! Все робив я постійно. Вона лише витрачала. Ну, а потім вона втомилася сидіти вдома, знайшла собі роботу, почала теж заробляти.

Ольга часто пропадала навіть уночі на роботі, я сидів із дитиною, робив домашню роботу. В принципі, я й не проти був. Я люблю готувати та прибирати люблю. А сина взагалі шалено люблю.

І ось кілька місяців тому вона сказала мені, що хоче розлучення. Добре, відповів я, адже й сам утомився від такого шлюбу, та й Давид уже не такий маленький. Я так думаю, на роботі зустріла якогось мужика, то й розлучення захотіла. Але мені байдуже вже давно.

Втім, на розлучення я погодився, а Оля мені у відповідь, що залишить сина зі мною, але щоб я віддав їй квартиру. Я був просто в ступорі Яку квартиру? Ця квартира була у мене спочатку, ще до знайомства з нею, чому я зобов’язаний її віддавати? І з іншого боку, що вона за така мама. На сина їй все одно, головне – квартира. І вона пронує такий ось “бартер”: їй квартира, мені – Давид!

Збожеволіти можна, це нікуди вже не налазить. Мені дуже шкода, що у мого сина така мати, а в мене така дружина була. Але я піду до суду і боротимусь і за сина, і за житло. Вона не заслужила ні того, ні іншого  і я досягну свого.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com

You cannot copy content of this page