З чоловіком в шлюбі ми вже 10 років. Роман одружений через дитинку, а я заміжня з кохання. Була. На жаль, останнім часом відносини у нас зовсім розладналися. Чоловік – співробітник поліції, і часто затримується допізна. А іноді зовсім не приходить ночувати.
Розмови мої з ним і якісь мої дії не допомагали, в результаті я була вимушена завести собі іншого. Але так вийшло, що в цій ситуації найяскравіші враження і емоції я отримала від чоловіка.
Новий чоловік, який з’явився в моєму житті, був гарний і забезпечений. Гроші мене особливо не цікавили, просто хотілося крапельку уваги і тепла. Проте, Артем засипав мене подарунками.
Щоб роз’яснити ситуацію, відразу скажу, що у чоловіка теж була інша, і не одна. Все це було зрозуміло з телефонних розмов, помадти на комірі і аромату не моїх парфумів. Я давно перестала звертати на це увагу…
Ромка, звичайно, теж помітив, що у мене хтось з’явився. Але йому також, як і мені, було все одно. Шлюб тримався на синові, не більше того.
Коли я зрозуміла, що реакції з боку чоловіка не буде, почала приносити подарунки додому. Зокрема, і для сина.
І ось в один з вечорів в ресторані Артем зробив мені пропозицію. Крім любові і тепла він пообіцяв мені все, що забажаю. З огляду на те, що чоловік свою зарплату останнім часом взагалі приносити перестав, пропозиція виглядала заманливо.
Прийшла я додому з наміром повідомити чоловікові про розлучення. Артем купив в подарунок моєму синові величезний набір «Lego». Ось з ним в оберемоку я і увійшла в кімнату.
– Назарчику, – сказала я синові, – Поглянь, який подарунок тобі передали! – я подала йому коробку.
– Хто передав, мамо? – син у мене питає.
Ну, я дивлюся по телевізору мультик йде про Карлсона. Чи то асоціації спрацювали, то чи інше щось, але я відповіла:
– Карлсон передав!
Чоловік в цей час читав щось на планшеті, лежачи на дивані і, не відриваючись від читання видав:
– Знаю я цього Карлсона. Карлов Артем Васильович, номерний знак 777. У нього ще форд білий замість пропелера. Знатний літун свого часу був…
Я дар мови втратила.
– Ти що, стежиш за мною?! – питаю.
– Так, трошки, – знизав плечима Роман. – Для твоєї ж безпеки. За ним 30 авто угонів числиться, схоже знову за старе взявся… Карлсон. Він тебе ще не просив до мене на роботу навідатися? В компі полазити? Га?
Я осіла на диван, як підкошена.
З телевізора долинув діалог Малюка з батьками:
« – Засмутилися… Ти ж прекрасно розумієш, що ні за які скарби в світі ми не погодилися б розлучитися з тобою.
– Навіть за сто тисяч мілльонов?
– Навіть за сто тисяч мілльонов!»
– Відкрий ящик столу верхній, – сказав чоловік все тим же байдужим голосом.
Простягнула руку, відкрила ящик, дивлюся – ключі лежать від «форда».
– Це тобі, – посміхнувся він, – Тільки давай більше без Карлсонів, добре? І зарплату ще півроку не питай.
– Добре, – посмішка мимоволі розтягнулася на моєму обличчі. – Вечерю розігріти тобі?
– Не треба, відповів Роман. – Там цукерки і шампанське в холодильнику, відкривай, машину обмивати будемо і про нас поговоримо…
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
