З Іваном ми зустрілися в торговому центрі, щоб обговорити шлюборозлучний процес. Я відразу помітила сум в його очах, що було для мене дивно. Я знала, що нова любов Івана на пару років старша за нашу дочку, і що він нарешті знайшов “свободу”, про яку так мріяв. І лише через декілька днів мені зателефонувала дочка. Вона помирилася з татом, і дізналася справжню причину його стану
Чоловік покинув мене майже два роки тому. Після 25 років щасливого шлюбу він раптом зрозумів, що задихається у своєму шлюбі зі мною і йому потрібно знову бути вільним. Він уявляв, що знайде бажану свободу біля молодої дівчини. Але він помилився і тепер, мабуть, хотів би повернутися. Але я вже не та…
Мене звати Софія, мені 49 років. У нас з чоловіком двоє дорослих дітей, дочка та син. Діти вже живуть окремо, і я з нетерпінням чекала, що нарешті знайду час для себе і особливо для чоловіка. Я зробила велику помилку, одного разу ввечері він оголосив, що йде від мене. Він сказав, що йому досить стереотипу про шлюб, він більше не хоче бути пов’язаним відповідальністю, він каже, що бачить у шлюбі зі мною тільки нудьгу, тому хоче бути вільним, насолоджуватися життям, адже йому лише 50 років.
Зізнаюся, що спочатку я не зрозуміла, про що він говорить. Наші стосунки будувались на любові, толерантності та довірі. Про яку свободу він говорив? Адже я його ні в чому не обмежувала. Тоді я зрозуміла. Що ще він міг мені сказати, йому потрібно було хоча б вибачитися перед самим собою за те, що пішов до жінки, яка всього на кілька років старша за його доньку.
Рішення Івана мене сильно вразило. Це сталося, як грім серед ясного неба, без попередження, без ознак того, що щось не так. Він підтримував стосунки зі своєю новою коханою більше року, і я нічого не помітила. Весь цей час він ставився до мене абсолютно природно і з любов’ю.
Я намагалася переконати його, що він не правий, що він просто закоханий, що він робить помилку, руйнуючи все, що ми разом будували. У той час я була готова забути все. Але він мене ніби не чув. Він не знаходив розуміння навіть у дітей. Він думав, що діти його зрозуміють, але вони обоє стали на мою сторону. Тож чоловік переїхав до нової коханої.
Майже три місяці знадобилося, щоб я відновилася. Незважаючи на те, що мій чоловік покинув мене, я все одно любила його і була б готова прийняти його назад. Тільки тиждень, проведений з донечкою в санаторії, поклав край моїй печалі. Коли вона побачила, що я борюся, то замовила нам обом невеличкий відпочинок.
Я не хотіла нікуди їхати, але врешті-решт я була щаслива, що дочка наполягла. Гори, річка, та інші середовища можуть творити чудеса. Додому повернулася зовсім інша жінка.
Я навіть почала з нетерпінням чекати свого нового життя. Я була сповнена планів. Шлюб залишився в минулому, я почала займатися розлученням і планувати, що буде далі. Мене не впізнало оточення, і, власне, я навіть не впізнала себе. Я з нетерпінням чекала життя, в якому тільки я буду приймати рішення. Мене ніщо не зв’язувало, діти вже самостійні, чоловік насолоджується свободою в іншому місці.
Запланувала нові хобі, почала ходити на йогу, завела маленьку собачку, щоб не була одна вдома. Я змінила гардероб і змінила зачіску.
Я побачила свого чоловіка вперше приблизно через п’ять місяців після його від’їзду. До того часу ми телефонували один одному лише зрідка. Я хотіла врегулювати з Іваном питання розлучення та майна. Незважаючи на те, що він зробив мені дуже боляче, я більше не відчувала образи. Не знаю, звідки це в мене взялося, але я була настільки сповнена ейфорії щодо свого нового життя, що дуже чекала зустрічі з ним.
У торговому центрі, де ми мали зустрітися, він ледве впізнав мене, а я його. В той час, як я розцвіла, він постарів і посивів. Він здавався таким виснаженим, втомленим і явно нещасним. Мені раптом стало його шкода. Він дивився на мене такими собачими очима і продовжував вибачатися переді мною за те, що завдав мені болю. Коли я сказала йому, що змирилася з цим, він був дуже здивований.
Я просто хотіла залагодити з ним розлучення, щоб у нас було все з чистого аркуша. Я запропонувала йому продати квартиру і розділити гроші. Але він навіть чути про це не хотів. Кажуть, він мене так образив, що залишить мені квартиру, а собі забере тільки машину та дачу. Ми зв’язалися з юристами, які займуться більшістю необхідних для нас справ про розлучення, і попрощалися.
Я думала, що мій шлюб закінчився. Але я помилилася. З того часу, як ми зустрілися, Іван постійно дзвонив мені, запитував, як у мене справи, і пропонував час від часу сходити на каву або просто погуляти в парку. Поки що я все ще відмовляю йому.
Я не розуміла, навіщо він це робить, поки мені не пояснила дочка, яка помирилася з батьком. Тому що вона зустріла його нову дівчину, і вона, як кажуть, сама по собі є достатньо великою карою для нього. Вона дуже вимоглива, тягне з нього гроші і головне – хоче мати дитину. Отже, заради цієї свободи мене покинув чоловік. Тепер я розумію, як це виглядає і чому це досі резонує зі мною. Він хоче це повернути, але він занадто гордий, щоб визнати це прямо зараз. Дочка підтвердила мої здогади.
Але я не знаю, хоч я його практично пробачила і сьогодні мені його тільки шкода, у мене залишилося це відчуття зpади. І головне, що з моїми планами? Адже я хочу почати нове життя… де немає вже цього чоловіка.
А ви б пробачили такий вчинок чоловіка?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
