З колишнім чоловіком Віктором познайомилася, коли мені було 14 років. Він на 9 років старший. Не кохала його ніколи, чому була з ним, досі не розумію. Може, лестила увагу дорослого хлопця, подружки дико заздрили, плюс цікава його компанія, де він був лідером. Він прощав мені все, що тільки можна, навіть зустрічання з іншими хлопцями. Так все і тривало, поки в 17 років я не зрозуміла, що при надії.
Одружилися ми з Вітею, народився син.
Перші два роки я начебто заспокоїлася і змирилася. Була гарною дружиною і господинею. Щиро старалася, принаймні.
Але з часом мене почало пригнічувати сімейне життя, я просто божеволіла від чоловікового вигляду, слів, дотиків. Були ігші чоловіки,обмани, і знову – його прощення.
Але зрештою я пішла від нього і зажила щасливо.
Чудова робота, гроші, син, який не завдавав клопоту, розумний і слухняний хлопчик. До того ж, колишній чоловік завжди проводив час з сином, допомагав нам. Я завжди могла попросити Вітю залишитися з Влидиком, і він залишався без проблем.
Так я і жила 5 щасливих років. Свобода, гроші, подорожі. Поки не закохалася, і закохалася дуже. А він шарпав мені нерви три роки. Я терпіла і прощала, чекала і сподівалася, а на що сподівалася – не зрозуміло.
У цей час колишній чоловік живе сам, так само проводить час з нашим сином і іноді примовляє: «Одумаєшся скоро». Чекає мене назад…
Все б нічого, але я дізнаюся про те, що чекаю дитину. Як так вийшло, не вкладається в голові. Дітей більше я не планувала. Не знаю, чим я думала, але вирішила, що це знак згори і дитина повинна народитися. Любов моя, зрозуміло, сказала, що діти йому не потрібні. Але раз так, платити буду, а от жити з тобою – ні.
З новонародженим немовлям мене забирав колишній чоловік.
Віктор готовий одружитися знову, усиновити молодшого сина. Я попросила час подумати до його дня народження. І ось залишився місяць до прийняття рішення, а я не можу навіть думати про спільне життя!
Він мені неприємний, я не можу дивитися, як він їсть, спить, розмовляє, сміється. Мені неприємно, коли він цілує, навіть в щоку, мене пересмикує від думки про ночі з ним. Але водночас я йому дуже вдячна за турботу!
А Віктор робить все для нас, він обожнює молодшого нерідного сина, він нас утримує, адже зараз не працюю. Він ласкавий добрий, господарський, не вередливий в їжі, сам собі прасує, готує… Одні плюси…
Здається, живи і радій. Але мені погано. Я не можу побороти себе.
Зараз я сама з двома дітьми, які мені вже в тягар, а поруч люблячий, але не коханий чоловік. Іноді здається, я не впораюся з усім цим. Молодший кричить постійно, втомлює мене, старший вимагає уваги, а я хочу сховатися, щоб ніхто мене не чіпав. Я сама, допомоги на кшталт няньок немає. Немає ні батьків, ні бабусь, ні нікого, крім колишнього чоловіка, яому ми потрібні.
Я намагалася бути терпиміше до нього, але він як подразник, як громовідвід, я постійно кричу на нього, на дітей, на кота. Мені здається, що колишній чоловік все життя мені зіпсував, що він винен у всьому. Він тисне на мене, хоче жити разом, одружитися знову. Я обіцяю щось, тягну час, все це пригнічує мене.
Але мені не прожити без нього. кому я потрібна? Зараз молодшому синові тільки 10 місяців. Коли зможу працювати, не знаю. На няню грошей немає. Ось і живу так, користуюся людиною, яка любить мене і від цього ще гірше на душі.
Він гідний кращого. Як бути? Як змиритися і прийняти ось таке життя? Шлюб для мене і повторне сімене життя з Віктором – наче сон, від якого хочеться скоріше прокинутися.
Може, я егоїстка, яка думає тільки про себе, але я більше так не можу. Даремно я народила другу дитину. Не народила б, не довелося б до колишнього чоловіка повертатися, а тепер все, все життя нанівець… Як довго ще протягну так, не знаю. Можливо, я дійсно сама тікаю від свого щастя? Я вже не знаю, я вже нічого не знаю.
Дуже буду вдячна за добрі поради!..
Автор: Вікторія
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
