fbpx
життєві історії
З крана тече, чудово п’ється. Для особливо вибагливих – кип’ячена. Так, у тій самій скляній банці з-під варення. З собою – у термосі чайок. посуд мити в тазику, з гірчичкою або содою, без хімії, яка роз’їдає усе навкруги. Митися, до речі, теж у тазі. Потім у цій воді випрати і не забути підлогу протерти. Котлетку з макарошками у тарілці накрили – ви не повірите! Сенсація! – Іншою перевернутою тарілкою

Вся ця мода на чудернацькі штани та светри, схожі на ті, що ми зп відсутності вибору купували у заповзятливих тіток з картатими сумками на ринку, так само схожа на моду на екологічний спосіб життя. Д

іти з рожевими каре і в шкарпетках з єнотиками уявляють, що це вони винайшли zero waste, і навіть якось ніяково їх гучну боротьбу за екологію обламувати інформацією, що ще зовсім недавно це було нормою життя.

Одяг носили старші, потім молодші, потім перешивали, штопали, сорочки, які зносилися, все одно перетворювалися дівчатками на уроках праці на прихватки, фартухи і смішних ведмедиків, залишки йшли на ганчірки для миття підлоги, посуду.

Пакети пралися багаторазово, деградуючи від ошатних подарункових спочатку до перенесення продуктів чи підручників, потім змінки, ще якихось непрезентабельних речей, і доживали останні дні десь на городі, прикриваючи чахлі паростки помідорів.

У відро для сміття на дно клали газетку, ніяких шкідливих мішків. Журнали складувалися, росли пачками, перев’язані мотузкою, щоби здати в макулатуру. Пляшки теж здавалися, а банки будь-яких розмірів завжди були потрібні в господарстві для заготовок на зиму. Не забуваймо про металобрухт. Пам’ятаєте суботники, коли потрібно було з класом нишпорити по околицях та волочити до школи знайдене?

Що там у нас ще? Пластикові бутилки? То кому спадало на думку, що просто питну воду треба купувати? З крана тече, чудово п’ється. Для особливо вибагливих – кип’ячена. Так, у тій самій скляній банці з-під варення. З собою – у термосі чайок.

А коли з крана не тече, що теж бувало регулярно, і треба видобувати, то взагалі екологія! Жодної зайвої витрати води, посуд мити в тазику, з гірчичкою або содою, без хімії, яка роз’їдає усе навкруги. Митися, до речі, теж у тазі. Потім у цій воді випрати і не забути підлогу протерти. Як тобі таке, Грето Тунберг?

Меблі лагодилися, вирушали на дачі, до далеких родичів у села. А якщо навіть що й виносилося до смітника, то швидко починали нове життя в більш господарських сім’ях.

У якійсь статті юні активісти гордо розповідали, як вони перейшли на скорочення побутових відходів, і найскладнішою для них була відмова від харчової плівки, адже чим закривати недоїдений фалафель? Ах ви ж цуценятка мої, мама вам зараз розкаже велику таємницю, як ми виживали без плівки. І навіть без фалафеля. А ось котлетку з макарошками у тарілці накривали – ви не повірите! Сенсація! – Іншою перевернутою тарілкою! А бутербродики з собою загортали в крафтову газетку, вона взагалі виручала завжди, молодець така, хоч муху нею хлопни, хоч у боти напихай для сушіння взимку.

Ще у тій статті дітки шукали екологічні ватяні палички за багато грошей. Господи, якби апокаліпсис на заводі ватних паличок, вони ж і вуха почистити не зможуть. Доведеться відкрити курси і вчити молоду поросль, як ватку на сірник намотувати.

І ці малюки, які за своє юне життя вже подолали цілу армію стаканчиків зі старбакса, нам намагаються розповісти про zero waste? Людям, які в універсамі хліб без поліетиленової упаковки вилочкою тицяли і в сітчастій авосці його додому несли? Ну-ну. А взагалі то добре, що люди про екологію замислилися, нарешті.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com