З Максимом ми жили, як собака з котом, тому коли випадково познайомилася з Василем, то не роздумуючи почала пускати на нього свої жіночі “чари”. І ви знаєте, це подіяло. Я не зважала, що у нього на той час була дружина і двійко дітей, мені просто хотілося жіночого щастя. Десь через рік Василь наполіг на моєму розлученні з чоловіком. Я погодилася, але на моє прохання покинути і йому дружину – була відмова.
***
З чоловіком своїм я жила дуже погано. Про любов і мови не було. Але розлучатися не наважувалася.Лячно було залишитися одній.
А тут так вийшло, познайомилася я з чоловіком. Він одружений. Почав він надавати мені знаки уваги. Я зроду такого не бачила. Оточив мене теплом і турботою.
Чоловікові до мене справи не було, так що і бояться мені особливо не було чого. Так і новий друг умовляв мене, говорив що життя одне і ніхто мій подвиг вірності не оцінить і нікому взагалі цей подвиг не потрібен.
Раз нас любов звела то гріх цим не скористатися. Трохи заспокоювало, що не я одна така, що є ще море таких як я, і якось же вони влаштовуються в цьому житті.
Звичайно страшно було Максима обманювати в перший раз, а потім нічого, якось я звикла. Так ми і жили. У кожного на стороні було своє життя. І навіть з чоловіком жити стало терпиміше.
Я знала, що ось завтра буде зовсім інший вечір, потрібно тільки почекати. Так і жила від вечора до вечора. І уявіть собі, була навіть щаслива. Кожна зустріч як ковток свіжого повітря.
Але Василь наполіг на моєму розлученні, так на його думку нам буде краще. Сам він розлучитися не поспішав, у нього діти. Я розлучилася і жила одна, а він приїжджав до мене по-можливості.
Все непогано було, але як в казці про рибака і рибку, захотілося мені щоб він розлучився. Відповідь його мене спочатку здивувала, він сказав, що розлучатися не може, все оформлено на дружину. Залишитися ні з чим він не хоче, не для цього працював. Словом, або так як було або взагалі ніяк.
Я вирішила його налякати, сказала, що тоді взагалі ніяк. Думала, що Василь мене вибере. Він зібрав свої речі і пішов. Я намагалася його повернути, але нічого не вийшло.
Стала я приглядати собі “друга” серед знайомих чоловіків. Знайшла звичайно.
Знову такий же варіант. Все добре, але про розлучення він і думати не хоче. Сміється. Навіщо тобі мої брудні шкарпетки прати? А я б була дуже навіть не проти.
Ось іноді сяду і думаю. Але ж він чийсь чоловік… Недобра це справа, мужика з сім’ї забирати. А з іншого боку, де вони неодружені мужики. Нема їх. Що ж тепер, так одній і вік коротати?
Так і живемо вже кілька років. І як далі буде, не знаю.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
