fbpx

З Марком ми познайомилися коли мені було всього 18, а йому 28. Романтичні побачення, неймовірне освідчення в Карпатах, шикарне весілля, де я в сукні, з якої випирає вже чималий животик. Моє життя було наче казка. Та все змінилося в один прекрасний день. Добре хоч свекруха мене підтримала

З Марком ми познайомилися коли мені було всього 18, а йому 28.

Ми закохалися один в одного з першого погляду, я не знала що взагалі чоловік так може доглядати, мені він здався таким дорослим, відважним, що я за ним буду як за кам’яною стіною.

Через  пару місяців Марк перевіз мої речі до себе, для моїх батьків це бо дивиною, бо в їх час, як вона любила мені казати, так ніхто собі не міг дозволити зробити, але мама перешкоджати не стала.

Живемо ми місяць, два, пів року, і Марк дозрів до того, щоб зробити мені пропозицію. Все було наче в казці. Він в Карпатах підготував романтичну вечерю біля річки, я просто не тямила себе від щастя. І звичайно ж сказала ТАК!. Поки ми організовували весілля я встигла і завагітніти. Тому навіть широка весільна сукня не могла скрити могу кругленького животика.

Але на цьому моя з Марком казка закінчується…

Ми часто почали лаятися, чоловік йшов, залишав мене одну вдома його чекати, а сам під ранок приходив з перегаром.

Як мені здавалося я була хорошою дружиною, в домі чистенько, сніданки, обіди, вечері, завжди мій чоловік був одягнений з голочки.

Сама не зрозуміла коли саме все пішло не туди.

Я народила здорову і красиву донечку, начебто наші відносини налагодилися, Марк мені допомагав, в цьому він молодець, але коли Кірі було пів року, почав гуляти.

На другий день після першого дня народження доньки, я дізнаюся від дружини його найкращого друга, що мій благовірний, поки я грубо кажучи, варю борщі, ліплю вареники, і сиджу одна з маленькою донькою, наставляє мені роги.

Сам по сей день не зізнається, хоча всі факти, листування я на власні очі бачила.

Я спробувала пробачити, закрити на все це очі, але не змогла, можете закидати мене тапками, що могла перетерпіти і т д.

Я втомилася боротися за право бути почутою, втомилася від сліз, моя дитина все це бачила, відчувала як мені було важко.

Любила його, поки ще люблю, але пробачити не можу.

Зібрала всю волю в кулак, і пішла в суд подавати на розлучення, через місяць нас розлучили, я від чоловіка з’їхала, бо квартира в якій ми жили була свекрухи. Вона у мене золота жінка, підтримує мене донині.

Пройшов майже рік, як ми розлучилися, а відпустити його не можу, кожен раз коли приїжджає за нашою донечкою, я ні в якому разі не забороняю йому бачитися з нашою Кірочкою, у мене серце стискається, хочеться його обійняти, притулитися, але знову ця образа жере мене, і я роблю вигляд що мені все одно на нього.

Зараз я подорослішала багато чому навчилася за цей рік, я знаю що таке тяга до людини, яка тобі могла повітря замінити, знаю що надалі не допущу тих помилок які у мене були в шлюбі.

Але як забути його, як переключиться на тих чи інших людей, які хочуть зробити мене щасливою?!

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page