fbpx
життєві історії
З моєї ініціативи ми розлучилися, але вона не поспішає від мене з’їжджати, живемо під одним дахом. Оксана з першого дня поводилася у нас вдома, як квартирант: ніколи не займалася прибиранням, нічого не готувала, все це робила моя мама. А тепер вона шукає чоловіка-іноземця. Але як я когось приведу у квартиру, де кругом Оксанині речі? Розповім про свою ситуцію детальніше, можливо, отримаю від вас якісь поради

Розповім про свою ситуцію детальніше, можливо, отримаю від вас якісь поради.

З колишньою вже дружиною Оксаною ми почали зустрічатися ще в школі, жили в одному будинку і, коли ще були студентами, вирішили одружитися. Батьки спочатку були проти весілля, хотіли, щоб ми розписалися після закінчення навчання, але, зрозумівши, що ми вже не передумаємо, влаштували нам гарне весілля.

Отже, ми побралися з оксаною і почали жити стали у моїх батьків. Продовжували навчання, я підробляв, моя мама грошей на харчування не вимагала, поки ми не будемо працювати обоє, та й батьки Оксани теж допомагали.

З’їздили ми навіть у весільну подорож, мріяли про свою квартиру, дитину, а поки жили на всьому готовому.

Оксана з першого дня поводилася у нас вдома, як квартирант: ніколи не займалася прибиранням, нічого не готувала, все це робила моя мама.

Часто вечорами дружина йшла до своїх батьків, які живуть поверхом вище, і приходила, коли вже час лягати спати. Мама почала мені говорити, що моя дружина могла б приготувати вечерю хоча б мені, все ж таки вона дружина і у неї щодо мене є обов’язки. Мама говорила це і Оксані, та ображалася. почалися конфлікти. Я не хотів сваритися ні з мамою, ні з Оксаною, тому іноді готував собі сам, думав, що коли будемо жити окремо, тоді все буде по-іншому.

І ми переїхали на орендовану квартиру. Але краще не стало.  Скоро Оксана заявила мені, що її просто не влаштовує таке сіре одноманітне життя. Он, мовляв, одній її подрузі хлопець подарував машину, інша вийшла заміж за іноземця і виїхала з ним за кордон…

І Оксана, напевно, теж, поки не пізно, вирішила пошукати собі багатого чоловіка. Сказала, що якийсь час нам треба пожити, як друзі-сусіди, а не як чоловік і жінка. При цьому, квартиру оплачую я, язик не повертається вимагати з неї гроші…

Я з опалу після її таких слів подав заяву на розлучення, ми розлучилися. Але, що найцікавіше в цій історії, так це те, що дружина не спішить переїжджати від мене, не хоче повертатися до батьків. Так і живемо, “друзями-сусідами”.

Мені ж Оксана сказала, що як тільки у когось з нас зявиться хтось інший, так і роз’їдемося, а зараз нікуди спішити…  Але як я когось приведу у квартиру, де кругом Оксанині речі? А я думаю, що я для неї досі просто запасний варіант, раптом їй не пощастить так, як подругам, тоді вона згадає, що ми зможемо все налагодити…

Ось така ситуція, можливо, почую від вас якісь поради.

Автор: Віктор

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page