З Микитою одружені вже 6 років, маємо доньку, їй 4 роки. Одного разу мій двоюрідний брат покликав мене на своє весілля, але у листівці було вказано лише моє ім’я.
Я вирішила подякувати йому і заразом перепитати: він хоче бачити тільки мене чи мене і мого чоловіка?
Виявилося, що “ми на весілля запрошуємо лише рідних”. Словом, я змирилася, що звали тільки мене і навіть не образилася, хоч, звичайно, було неприємно. Вирішила замовити собі гарну сукню, щоби виглядати на урочистості відповідно.
Через тиждень брат вирішив уточнити, чи я з дочкою, щоб знати точно кількість гостей. Ця інформація була потрібна для ресторану.
Я відповіла, що якщо місць усім не вистачає, то можу не приходити. Але мене запевнили, що з місцями все гаразд. Потрібно просто знати точну кількість. Я сказала, що дочку триматиму на руках, додаткове місце не потрібне.
Ще за два тижні брат написав, що, напевно, краще дівчинку не брати із собою. Все-таки дитина 8 годин навряд чи витримає, почне вередувати, всі звертатимуть увагу на неї, а не на наречену з нареченим.
Після цього я відмовилася приходити. Запросив, а потім купу умов диктує!
Ігор, звичайно, потім кликав мене не лише з дочкою, а й із чоловіком. Я все одно відмовилася.
Подарунок передала через рідню, а брат перестав спілкуватися зі мною. Та ще й рідні на мене постійно скаржиться. Ну ось хто тут правий?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
