З Наталкою ми довгий час сиділи за одною партою. Про те, що було в нашому класі з нею, навіть згадувати не хочу. В душі я дуже хотіла захистити її від деяких учнів, але в силу своєї юності мені це не виходило, за що зараз себе дуже картаю. З того часу минуло вже багато років, всі ми подорослішали, створили сім’ї, і недавно вирішили зібратися за одним столом, згадати шкільні роки. Була з нами і Наталка.
***
З Наталкою ми сиділи за однією партою. Дівчинкою вона була дуже гарною: доброю та порядною. У неї була трохи не стандартна зовнішність. А саме, дуже великі виразні очі і сильна худоба.
Звичайно, це не пройшло повз увагу деяких дітей. Як ми знаємо, в молодшому шкільному віці мало хто має почуття такту і співчуттям до ближнього. Особливо, якщо це дівчинка з твого класу.
Над Наталкою іноді відверто глумилися хлопчаки. Могли образити просто так, тикати в неї пальцем, і сміятися на весь клас.
Мені таке ставлення до подруги сильно не подобалося, але в силу свого віку, не могла дати гідну відсіч хуліганам, щоб захистити подругу.
Після закінчення школи я поїхала жити в інше місто. З Наталкою втратили зв’язок. Я намагалася додзвонитися на домашній номер, але там відповідали зовсім інші люди.
Два місяці тому мене знайшла староста у фейсбуці. Повідомила приємну новину про те, що наш клас вирішив зібратися разом, відсвяткувати 15 – річчя закінчення школи.
Я миттю купила квиток на поїзд, і стала збиратися на зустріч випускників. Наталку впізнала відразу. Чесно кажучи, відверто пораділа за подругу, яка дуже покращала.
Більш того, у неї наскільки була життєрадісна і щаслива усмішка, що дивлячись на неї, хотілося жити і радіти життю. Але, це ще не все… Наталя розповіла мені по секрету, що її чоловік дуже заможний, успішний бізнесмен.
Зовсім недавно він подарував їй великий ресторан. І тепер вона власниця шикарного бізнесу. В кінці вечора Наталя запросила всіх поїхати в її особистий ресторан, щоб продовжити гуляння до ранку.
Звичайно, всі погодилися, крім однієї людини. Це був наш однокласник Антон, який більше всіх цькував свого часу Наталку, доводив її не раз до плачу.
Антон працював слюсарем. Було видно, що чоловік живе не багато, любитель часто заглянути в чарку. Він дивився на неї з неприхованою заздрістю. Неначе це Наталя винна у всіх його бідах.
– Антон, поїхали! – посміхнулася Наталя. – Давай залишимо в минулому дитячі образи.
– Ні! – заявив той. – Ти спеціально прийшла сюди, щоб посміятися над нами, над такими невдахами як я!
Наталя нічого не стала йому відповідати. Я не думаю, що вона хотіла дати відсіч комусь зі своїх кривдників. Не такою людиною вона була… Але, Антон чомусь вирішив, що вона вирішила над ним посміятися, тому образився і пішов додому.
А я ще раз переконалася, що щастя не в зовнішній красі, а в душевній.
Хіба ні?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!