З новою дружиною йому скучно геть не було. Володя лише те й робив, що працював, щоб задовольнити всі примхи Катерини. Вона ж з дочкою на море в Херсон не поїде, їй Туреччину подавай. А те, що ні я, ні наші діти, ще моря в очі не бачили, навіть нашого, українського, так це нічого. Мені в той час нічого не хотілося, лиш би діти здоровенькі були
Коли ми з Володею почали зустрічатися, то я чула від нього одні компліменти. – Ти моє життя. Без тебе я б не прожив і дня. Ти наче сонце освічуєш моє життя.
Від цих слів я тонула в його обіймах. Він кожного разу повторював, що одна і єдина любов на цій планеті
Через рік я стала дружиною Володимира. А ще через п’ять місяців у нас народилася донечка.
Коли до мене на відвідини, після виписки з лікарні, прийшла найкраща подруга, то якось слово за словом, вона натякнула на те, що бачила недавно мого Володю з якоюсь кралечкою. Я тоді навіть розсміялася.
– Ти бува не заздриш нашому щастю? Що ти таке кажеш? Володя в мені душі не чує. Ось, навіть да ще одну роботу влаштувався, лиш би ми з донькою ні в чому не потребувались.
В той день я навіть не спитала Володимира, чи справді таке було,бо сліпо вірила в його кохання.
Ще через два роки ми чекали з Володимиром другу дитину. Або, якщо точніше, я чекала. Володя, як тільки дізнався, просто почав жити на своїх роботах. Пояснюючи це тим, що нас тепер буде багато, треба побільше заробляти грошенят. Хоча, якщо чесно, тих “грошенят” я чомусь не бачила, як і чоловіка.
Дома він появлявся вкрай рідко. Я думала, що поява другого малюка зміцнить нашу сім’ю. Але вийшло навпаки. Ми все більше віддалялися. В той день коли на світ з’явився наш синочок, він навіть не прийшов і не глянув на нього. Мені так важко було на душі.
Але я вирішила набратися терпіння. Завжди ласкаво з ним розмовляла, без претензій і докорів. Але це нічого не змінило. Того дня був день святого Валентина. Він просто прийшов і сказав, що вже давно любить іншу жінку, і вона наполягає на розлученні, бо хоче разом з ним жити.
Ніколи не забуду ці слова: “Ти звичайно ніжна і мила, але трохи нудна, життя з тобою якесь одноманітне! А до Катерини мене тягне, ніби медом помазано. Дай мені розлучення, я тобі тоді залишу цю квартиру”.
Потім я дізналася, що там теж підростає його дитина, хлопчик. Вони ровесники з нашою донькою. Там у нього вже було повноцінне життя. Я дала згоду на розлучення. Через рік він з’явився знову. Попросився переночувати.
Я дозволила, тому що діти татові зраділи. Потім знову з’явився в поганому настрою. Діти дуже шкодували його. Дочка так взагалі розплакалася, бо тато сумний! Знову постелила йому на дивані у вітальні. Таке життя вже триває більше року
Якось я з Володею поговорила, і він розповів мені, що при спільному житті нова дружина виявилася не такою, як була. Все їй мало грошей, то вона хоче в ресторані сьогодні повечеряти, бо так роблять її подружки, то на море, але не поїхати, а полетіти, як вона каже:”Як всі нормальні люди”
Нас то Володя і в Херсон ще не звозив, а цю на останні гроші до Туреччини попер…
Загалом, не по його кишені дама виявилася.
Мені насправді його шкода, але він сам обрав собі таке життя. Зі мною йому ж то нудно…
Ось, тепер має “веселе” життя.
Передрук без посилання на ibilingua – заборонений!
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook