З Оленою ми розлучилися по-доброму. Синок Артур залишився з мамою, але я часто допомагав фінансово, гуляв з сином, і це крім аліментів. Все було добре до оного моменту. Я вдруге женився, і коли дружина привела на світ дитинку, все змінилося. Так, визнаю, я став менше часу приділяти Артуру, бо дома ж немовля, якому потрібно більше уваги. А згодом колишня все ж налаштувала сина проти мене.
Розлучення наше було з обопільної згоди, ми напевно просто набридли один одному ось і виріши розійтися з миром, дитина, як годиться в більшості випадків, залишилася з матір’ю.
Олена відразу ж подала на мене на аліменти, я був звичайно ж не проти допомагати своєму малюкові, та й бачиться міг в будь-який час коли захочу.
Загалом без лайки ми розійшлися, і залишалися добрими знайомими, навіть бувало приходив пару раз допомагав по господарству, а також забирав Артура до себе на деякий час, в цьому плані у нас не було проблем.
Але все почалося тоді, коли я познайомився зі своєю другою дружиною, навіть якщо точніше розповідати, коли у нас з’явився спільний малюк.
Самі можете зрозуміти немовлятку потрібно більше приділяти уваги, але нехай у два рази рідше але я все ж відвідував свою дитину від першого шлюбу, пару раз на місяць мені все ж таки вдавалося бачиться, але матеріально крім аліментів я не міг більше ніяк допомагати, тут все і почалося.
Я став помічати як моя дитина стала віддалятися від мене, бувало Артур питав, тато чому ти такий злий, але я не був до нього злим і навіть зараз його сильно люблю і переживаю за нього.
Після того як Артур сам перестав хотіти зі мною бачиться, до мене дійшло, моя колишня налаштувала його проти мене та й її близькі їй в цьому посприяли, навіть просто при зустрічі Артур перестав зі мною вітатися і визнавати мене батьком.
Як же боляче це відчувати коли твоя рідна дитинка тебе не визнає, найголовніше я їм нічого поганого не заподіяв.
Після всього вище перерахованого я перестав виплачувати аліменти, а за що я їх буду платити, раз про мене забули в цій родині, а найголовніше, кому допомагати раз навіть найрідніша людина, від мене відвернулася, дитина як губка поганому швидко вчитися.
Але я сподіваюся вірю і чекаю, з роками Артур все ж зможе зрозуміти і пробачити мене.
Фото ілюстративне – pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!