fbpx

З Оленою ми розлучилися по-доброму. Синок Артур залишився з  мамою, але я часто допомагав фінансово, гуляв з сином, і це крім аліментів. Все було добре до оного моменту. Я вдруге женився, і коли дружина привела на світ дитинку, все змінилося. Так, визнаю, я став менше часу приділяти Артуру, бо дома ж немовля, якому потрібно більше уваги. А згодом колишня все ж налаштувала сина проти мене

З Оленою ми розлучилися по-доброму. Синок Артур залишився з  мамою, але я часто допомагав фінансово, гуляв з сином, і це крім аліментів. Все було добре до оного моменту. Я вдруге женився, і коли дружина привела на світ дитинку, все змінилося. Так, визнаю, я став менше часу приділяти Артуру, бо дома ж немовля, якому потрібно більше уваги. А згодом колишня все ж налаштувала сина проти мене.

Розлучення наше було з обопільної згоди, ми напевно просто набридли один одному ось і виріши розійтися з миром, дитина, як годиться в більшості випадків, залишилася з матір’ю.

Олена відразу ж подала на мене на аліменти, я був звичайно ж не проти допомагати своєму малюкові, та й бачиться міг в будь-який час коли захочу.

Загалом без лайки ми розійшлися, і залишалися добрими знайомими, навіть бувало приходив пару раз допомагав по господарству, а також забирав Артура до себе на деякий час, в цьому плані у нас не було проблем.

Але все почалося тоді, коли я познайомився зі своєю другою дружиною, навіть якщо точніше розповідати, коли у нас з’явився спільний малюк.

Самі можете зрозуміти немовлятку потрібно більше приділяти уваги, але нехай у два рази рідше але я все ж відвідував свою дитину від першого шлюбу, пару раз на місяць мені все ж таки вдавалося бачиться, але матеріально крім аліментів я не міг більше ніяк допомагати, тут все і почалося.

Я став помічати як моя дитина стала віддалятися від мене, бувало Артур питав, тато чому ти такий злий, але я не був до нього злим і навіть зараз його сильно люблю і переживаю за нього.

Після того як Артур сам перестав хотіти зі мною бачиться, до мене дійшло, моя колишня налаштувала його проти мене та й її близькі їй в цьому посприяли, навіть просто при зустрічі Артур перестав зі мною вітатися і визнавати мене батьком.

Як же боляче це відчувати коли твоя рідна дитинка тебе не визнає, найголовніше я їм нічого поганого не заподіяв.

Після всього вище перерахованого я перестав виплачувати аліменти, а за що я їх буду платити, раз про мене забули в цій родині, а найголовніше, кому допомагати раз навіть найрідніша людина, від мене відвернулася, дитина як губка поганому швидко вчитися.

Але я сподіваюся вірю і чекаю, з роками Артур все ж зможе зрозуміти і пробачити мене.

Фото ілюстративне – pixabay

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page