Мені — 32 роки, чоловіку — 34, маємо двох діточок. Донька Настуся (13 років) перейшла у 8-й клас, займається в художній школі, вивчає англійську мову. Синок Євгеній (4 роки) ходить до дитячого садка, ніяк не припинить хворіти, але садочок йому дуже подобається: в ньому він вчиться читати, рахувати, логічно мислити та спілкуватись з однолітками.
З першого дня нашого сімейного життя ми живемо з батьками. Дуже б хотілося жити окремо, адже інколи у нас бувають конфлікти й ми не до кінця розуміємо один одного, але матеріально це просто нереально. Довгий час це дуже пригнічувало мене, але одного дня я подивилась на цю проблему з іншого боку (народна мудрість каже: «Не можеш змінити ситуацію — зміни відношення до неї»). Джерело
Дідусь і бабуся дуже люблять наших діточок і приділяють їм багато уваги. Дідусь взимку катається з ними на лижах у лісі, а коли снігу немає, то ходить в ТЦ «Караван» на ковзанку. Бабуся готує смачні страви, пече незрівнянні пиріжки, допомагає Настусі робити уроки, гуляє та грається з Женькою (іноді нам з чоловіком приходиться затримуватись на роботі).
Дуже любимо, коли до нас у гості приїздить моя рідна сестра з сином, які живуть за межами України. І тоді наша оселя наповнюється ще більшим гомоном і дитячим сміхом.
А коли всі разом їдемо на дачу — це зовсім свято! На дачі вистачає роботи усім: посадити квіти, овочі, зелень, вирвати бур’яни, полити грядки, щось помайструвати у будиночку, на ставку порибалити, восени зібрати врожай. Вихідні минають швидко, і для нас, веселих, засмаглих, трохи стомлених, але задоволених, після повернення додому понеділок на роботі стає успішним.
Зі свого досвіду хочу сказати, що, коли я усвідомила, що велика родина — це велике щастя, ми всі стали ще ближче один до одного.
Тому до всіх молодих сімей, котрі живуть з батьками, я хочу щиро звернутись: «Радійте, що у вас є надійні помічники і ваші діти опікуються ласкою та любов’ю дідусів та бабусь. Низький уклін їм, побажання здоров’я та довгих років життя».
Автор – Росавіцька Ірина
Фото з відкритих джерел
