Ми зустрічалися понад три роки, у наших відносинах була повна ідилія. Нам дуже хотілося дитину. Відразу після весілля я дізналася, що чекаю дитину.
Чоловік не захотів винаймати квартиру, бо казав, що це дорого. Зрештою оселилися у його мами.
Все протікало легко. І ось – лікарня. Хлопчик. Здоровий. Я щаслива.
З появою дитини чоловік став частіше їхати у відрядження, і ми залишалися зі свекрухою. Я намагалася не реагувати на її зауваження. Але з кожним днем ставало складніше.
Чоловік приїде на день, наслухається від мами претензій та й одразу їде. Свекруха підливала олії у вогонь. Чоловік їй не вірив природно і говорив не звертати на це увагу.
Було помітно, що він ховає голову в пісок. Відрядження могло тривати один день, але він чомусь ще жив у хостелі тиждень.
Дитина у мене не зі спокійних, постійно плакала, одного прекрасного дня свекруха сказала що «не може жити з такою противною дитиною» і сказала що його треба віддати. Дитину віддати.
Вона почала збирати дитячі речі та викидати їх у під’їзд із нерозбірливими словами типу «вийди».
Я злякалася, взяла документи, і відразу ж поїхала до мами. Розповіла все чоловікові. Але він був на боці мами. Та й приїжджати не поспішав.
Я попросила братів, щоб вони забрали всі мої речі з квартири свекрухи. Мій брат працює фельдшером, і швидко зрозумів, що жінка не здорова.
І як я одразу цього не зрозуміла. Та й чоловік це знав, тож так часто їхав. Але як же він не боявся за мене?
Я запропонувала йому відправити маму на лікування. Але він каже, що вона просто така людина. Я люблю чоловіка, але він не може поїхати від мами.
Хто взагалі може допомогти у цій ситуації? Вона добровільно не піде до лікаря.
Фото – авторське, ілюстративне.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
