З ріднею чоловіка ми зустрічалися лише по великих святах, так як живемо досить далеко один від одного. І ось недавня зустріч з Юлькою, сестрою чоловіка, мене ледь не вивела з себе. У нас є дві квартири, які дісталися, ой як не легко (Коля пару років в Польщі працював). Так ось каже вона нам: “Пустіть нас в одну, невже не бачите, як нам з мамою важко живеться?”. А я тут яким боком? В мене там орендарі, які справно платять, а з них я що буду мати?
***
У мого чоловіка є молодша сестра. Ми з Юлею не особливо близькі. Коли я вийшла заміж, вона була ще школярка. Жити ми відразу стали окремо.
Наша квартира розташована на іншому кінці міста, тому часто їздити в гості один до одного було проблематично, так як на дорогу йшло багато часу.
Зустрічалися ми на рідкісних сімейних святах, які організовувала свекруха або вони до нас приїжджали в гості, коли у когось з нашої родини був день народження.
Загалом бачилися ми з його сестрою кілька разів на рік, а з батьками чоловіка по частіше. Зараз Бля теж заміжня, живуть вони з чоловіком в одній квартирі з її батьками.
Ми з чоловіком наш сімейний шлях починали з маленької однокімнатної квартири. Ми двоє багато працювали, в усьому собі відмовляли, кожна гривня була розписана. Це все робилося для того, щоб зібрати необхідну суму для початкового внеску по іпотеці.
Так як ми багато працювали, постійно підробляли, вийшло досить швидко розрахуватися з банком. При чому, ту однокімнатну ми продавати не стали, вирішили її здавати в оренду. Після оплати останнього платежу по іпотеці ми дружно видихнули і трохи розслабилися.
З’явилися вільні гроші, ми стали їздити відпочивати за кордон, купили нову автівку. І ось цей факт, що ми є володарями двох квартир у власності, не дає спокою сестрі чоловіка.
Кожна наша зустріч обов’язково закінчується розмовами про те, як же нам пощастило. При чому в її словах відчувається заздрість, та вона її і не приховує. Вона навіть уже натякати перестала, а говорить прямим текстом про те, що ми повинні впустити їх безоплатно жити в цю однокімнатну.
Сім’я у них молода, хоче жити окремо від батьків. Самим купити собі житло у них найближчим часом не вийде, так як чоловік працює один, та й зарплата у нього не найбільша.
Коли її запитуєш: “Що заважає тобі піти і влаштуватися на роботу?” Вона закочує очі і починає нарікати, на те, що як в даний час складно з хорошою роботою, а куди-небудь йти не хочеться. Ми запропонували у нас взяти в оренду цю квартиру, і обіцяли зробити хорошу знижку. Ми ж також просто так не можемо цю квартиру віддати: – На, живіть скільки хочете…
Справа в тому, що всі гроші отримані з оренди цієї квартири, ми знову ж відкладаємо, так як хочемо купити ще одну хорошу квартиру для своєї дитини.
У свій час, коли ми з чоловіком тільки зустрічалися, але вже планували одружитися, він їздив на заробітки на кілька місяців, спеціально заробити гроші, щоб ми могли жити окремо і ні від кого не залежати.
Чому чоловік сестри не може так само вчинити, може йому не дуже хочеться працювати. А там потрібно саме гарувати з ранку до вечора, а іноді навіть без вихідних. Звичайно краще сидіти в теплому офісі за копійки.
З кожним разом ми все не охочіше погоджуємося на зустрічі з ними. Батьки чоловіка не підтримують свою дочку в цьому. Вони теж втомилися від її постійного ниття, “байдикування”.
Свекруха розповідала, як її дочка проводить свої дні. Прокидається близько 12 дня, поки поснідає – уже вечір. Їду вона не готує, прибирає рідко, в магазин сходити НЕ допросишся.
У вихідні Юля зі своїм чоловіком ходять по гостях, або розважитися в клуб. Загалом спускають всі гроші на свої розваги. А ми працюючи, з ранку до вечора повинні їм віддати квартиру, призначену для своєї дитини, в безоплатне користування.
Що порадите відповісти таким знахабнілим “родичам”?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
