З роботою Євгену не щастило, і він деякий час працював в Польщі. Ну хотів хлопець заробити собі на автівку. Я не мала нічого проти. Зараз у сина є гарна робота в Україні, яка приносить хороший і стабільний дохід. Та нещодавно трапилася у нас суперечка, яка привела до того, що Євген перестав зі мною спілкуватися. Як він каже – вилізло на поверхню “минуле”
Син образився через давню образу, перестав зі мною спілкуватися
Буду вдячна за інший погляд на мою проблему, не знаю що робити. Мій дорослий син уже став самостійним, але нізвідки вирішив обірвати всі контакти.
Мені 45, я маю дорослого сина, який більше року тому навіть переїхав жити в квартиру, яка дісталась йому від бабусі. До того часу ми жили разом, стосунки з його батьком не складалися, і він спілкувався з сином не дуже часто. А в останні роки ми взагалі не знаємо, що він і де він. В мене були знайомства, але я нікого не приводила додому, і не обтяжувала ніякою інформацією сина. Я вважаю це моє, особисте.
У нас з Євгеном завжди були чудові стосунки, відкриті, сердечні, хоча я була доволі суворою у вихованні, але я впевнена, що син завжди мав свій простір для себе. Я виховала Євгена незалежним, проникливим, з почуттям гумору та здатністю вирішувати будь-які проблеми.
У школі він був не відмінником, але і не пас задніх, та завжди користувався великою популярністю серед однокласників і недолюблювався вчителями – міг розвести цілий клас своїми жартами.
Зрештою, Євген закінчив школу, а після і університет. Але якось з роботою йому не щастило, і він навіть деякий час працював “руками” в Польщі. Ну хотів хлопець заробити собі на автівку. Я не мала нічого проти.
Зараз у нього є хороша робота в Україні, вона йому подобається і Євген хоче розвиватися далі в цій галузі. Навіть після того, як він переїхав від мене на свою квартиру і став самостійним, ми залишилися на зв’язку, ми в одному місті – або телефонуємо один одному і обговорюємо все по телефону, або зустрічаємося в неділю. Євген часто звертається до мене зі своїми проблемами – як робочими, так і особистими. Ми доволі близькі.
Та нещодавно все перевернулося з ніг на голову – у відносно незначній суперечці (ми обоє екстраверти, багато кричимо і часто сперечаємося, але ніколи не приносимо один одному болю) раптом спливли образи, про які я раніше навіть не здогадувалася.
Виявляється, я з татом його не любила, оскільки багато часу приділяла роботі. І взагалі, мені на нього байдуже, я пильную лише своє особисте життя і кавалерів. Але насправді це не так.
Мені так неприємно стало. А на завершення Євген сказав, що я йому неприємна як мама, і він хоче звести до мінімуму наше спілкування.
Це був повний шoк і спочатку я подумала, що це хвиля емоцій через втому чи ще якісь проблеми. Але коли я пропоную зустрітися і домовитися, отримую від Євгена негативну відповідь. Але я не можу цього прийняти.
Що робити в такій ситуації?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
