fbpx

З самого ранку нам зателефонував свекор, бо сама свекруха так і не набралася сміливості, і сказав, що святкування відміняється, бо щось вони не поладнали, і Віра Дмитрівна на тих нервах взяла торбу і до дочки в Польщу чкурнула. “Нехай Петро знає, як то без жінки хоч тиждень прожити”. Але ми з чоловіком в мінусі, бо ні на ювілей не потрапили ні в Карпати не з’їздили. “Йой, ще молоді, все життя попереду. Теж мені, знайшли причину злитися”

З самого ранку нам зателефонував свекор, бо сама свекруха так і не набралася сміливості, і сказав, що святкування відміняється, бо щось вони не поладнали, і Віра Дмитрівна на тих нервах взяла торбу і до дочки в Польщу чкурнула. “Нехай Петро знає, як то без жінки хоч тиждень прожити”. Але ми з чоловіком в мінусі, бо ні на ювілей не потрапили ні в Карпати не з’їздили. “Йой, ще молоді, все життя попереду. Теж мені, знайшли причину злитися”

Мій свекор народився 8 березня, а цього року в нього був ювілей. Нічого Віра Дмитрівна наперед не говорила, хоча я запитувала.

– Ну яке святкування, Леся, такий час важкий!

Ось тому коли мені на роботі запропонували поїздку до Буковелю, ще й з чоловіками, ми відразу ж погодилися.

В нас на фірмі дуже хороший шеф, завжди робить нам сюрпризи. Всі дні народження він нам організовує, з іменинника лише тортик і “червоненьке”.

Якщо не дай Бог, якась біда, то завжди біжить на допомогу чи то у фінансовому плані, чи просто “шафу потрібно перенести”.

Так і восьмого березня всім він оплатив путівку до Буковелю на два дні.

Там ми мали і робочі питання обговорити і розвіятись трішки.

Я особливо не готувалася, але костюм спортивний новий придбала і кросівки. Чоловік також себе обновочками порадував.
Все йшло добре, діти вже самостійні, тому з цим проблем немає.

Та за пару днів до виїзду дзвонить мені свекруха.

– Ми так подумали, а коли ми ще разом усі зберемось. Ніяких відмовок чути не хочу! Чекаємо вашу сім’ю у нас. Посидимо, посвяткуємо.

Я хотіла щось сказати, що вже одною ногою на відпочинку, але свекруха і слухати нічого не хотіла.

– Як ви не приїдете, то ми образимось!

Ось так і вийшло, що ми з чоловіком відмовилися їхати з колективом, а почали пакувати торби в село, бо ж не гоже це, ображати батьків. В Івана є ще рідна сестра, але вона вимушено з сім’єю переїхала жити в Польщу.

Тому Іван, як єдиний син, який поруч, мав бути в той день з іменинником.

Але що ви думаєте трапилося. З самого ранку перед святкуванням дзвонить нам свекор і каже, що все відміняється.

Свекруха навіть сама не набралася сміливості, щоб це сказати.

Виявляється, вони з Петром Михайловичем посперечалися добряче і та на тих нервах взяла торбу і поїхала в Польщу до дочки.

– Оленка мене давно до себе запрошувала, я все з Петром няньчилась. Ось тепер нехай зрозуміє, як це без жінки хоч тиждень прожити.

Але нам то що дало з чоловіком? Ми і на ювілеї не побували і в Карпати не з’їздили.

Ну а як би ви реагували на таке відношення? Бо свекруха каже: “Ще поїдете в свої Карпати! Все життя попереду. Теж мені, причину злитися знайшла!”

Автор – КАРАМЕЛЬКА

Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page