fbpx

З самого ранку я ледь прокинувся, як в двері задзвонив тесть. Тільки з ним “розібрався”, як на порозі постала теща. Ну мене і злість взяла. Але навіщо все це потрібно було ввечері переказувати своїй доні. І знову я поганий. А все тому, що грошей не дав

З самого ранку я ледь прокинувся, як в двері задзвонив тесть. Тільки з ним “розібрався”, як на порозі постала теща. Ну мене і злість взяла. Але навіщо все це потрібно було ввечері переказувати своїй доні. І знову я поганий. А все тому, що грошей не дав

Мені 31 рік, дружина молода навчається на очному. Я працюю. Заробляю стільки, на скільки хватає сил.

Живемо окремо від батьків в одному маленькому районному центрі. Теща з тестем живуть кілометр від нас.

Батьки Лілі це просто “нехороші люди”, ну я так особисто вважаю. Коли ми відгуляли весілля, у мене були добрі стосунки з тещею та тестем. Купили загальну автівку для справи, тесть узяв кредит, а потім половину вартості віддав за 3 місяці. Ремонти робили, все нормально було. Згодом все змінилося.

Що тесть не працює, що теща вдома сидить. Обидва сидять на шиї у бабусі дружини, тобто у матері тещі благо пенсія дозволяє. Я на залізниці працюю. Тиждень дома, тиждень на роботі. Вони на мене чекають із грошима. До того дійшло, що розетку не може тесть поміняти, я повинен у бабусі в квартирі це зробити. Ну я розумію, і завжди все роблю. Але чекати цілий тиждень. Мені дивно.

Чомусь чекають на допомогу завжди, хоча в мене і дружина, і своя мати є, вона в мене одна живе в селі, їй теж завжди допомагаю, коли маю змогу.

3 дні тому приїхав я додому.

З самого ранку тесть в двері постукав, попросив грошей на “пінне”. Потім теща попросила дати 500 гривень на чайник, бо старий “полетів”. А згодом і на дачу завести сказала. А там кілометрів 100. Бензин зараз дорогий. Не наїздиш сильно. А від неї і копійки не дочекаєшся.

Я розлютився не на жарт. Нерви мене взяли. Сказав, жодної зарплати в мене ще немає, на “пінне” немає, і на дачу я не поїду, бо тільки приїхав додому і своїх справ повно.

Увечері дзвонять дружині. Що тільки на мене не говорили, сказали їй щоб розлучалася, що не потрібен такий зять. Може в чомусь і праві, але скільки разів я допомагав, а у відповідь тиша повна. А потім ще, ще й ще. Ну, вони зрозуміли, що я не відмовлю.

А що б ви порадили мені зробити? Це нормально з їх боку? Що скажете?

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page