fbpx
життєві історії
З суботи на неділю, а це в той час, як ходить святий Миколай, ми всією сім’єю ночували у моєї мами. Звісно, що і самі подарунки підготували, і бабуся постаралася на славу. І ось з самого ранку, на мій телефон стала надзвонювати свекруха. Спершу я подумала, що Анастасія Миколаївна жартує. Ну чесно, хіба це нормально?

З суботи на неділю, а це в той час, як ходить святий Миколай, ми всією сім’єю ночували у моєї мами. Звісно, що і самі подарунки підготували, і бабуся постаралася на славу. І ось з самого ранку, на мій телефон стала надзвонювати свекруха. Спершу я подумала, що Анастасія Миколаївна жартує. Ну чесно, хіба це нормально?

Анастасія Миколаївна  дуже ревниво ставиться до того, що я часто спілкуюся зі своєю мамою. Ні, не з подружкою, не з якимось чоловіком, а саме з мамою! Чомусь свекруха вважає, що я маю відчувати аналогічний потяг до неї, і теж ділитися всіма своїми жіночими секретами, планами тощо.

Коли на світ з’явилася наша Марічка, у свекрухи взагалі вимоги почали підвищуватися. Вона ретельно аналізувала, скільки часу моя мама проводить у нашій квартирі, як часто ми їздимо до мами і, якщо рахунок був не на користь Анастасії Миколаївни, відразу починалися закиди та жалі, що ми з нею ніяк не знайдемо спільної мови і не станемо близькими родичами.

Якось у мене закінчилось терпіння, і я після чергової порції претензій запропонувала:

– А давайте, Анастасіє Миколаївно, складемо графік, щоб було видно, хто, коли, з ким і скільки?

Ляпнула я це з іронією, навіть не з іронією, а сарказмом, але свекруха після моїх слів буквально змінилася:

– Графік? Точно! Це чудова ідея!

Спочатку я подумала, що вона у відповідь іронізує з мене, але все було серйозно, в принципі, залишилося тільки бігти за ватманом, рамкою та маркерами, щоб відзначати всі наші сімейні події.

Увечері я розповіла про це чоловікові, він спочатку посміявся, а потім перепитав:

– Мамо що, серйозно хотіла вести графік?

– Ну так! Якби я тему на онуку не переключила, сидів би ти зараз і креслив осі!

Чоловік спробував поговорити з матір’ю та переконати її в тому, що близькі стосунки мами та доньки – це нормально, але його бесіди ні до чого не привели.

Буквально за тиждень, а це в той час, коли “ходить” святий Миколай, ми ночували у моєї мами. Вранці мене розбудив дзвінок свекрухи:

– Оленко, я вас чекаю наступної суботи, з ночівлею, це буде справедливо!

Свекруха навіть не поцікавилася нашими планами на “за тиждень”, для неї головне – зберегти баланс зустрічей.

Окрім часових моментів, у Анастасії Миколаївни у голові міцно сидять моменти матеріальні. Вона вже пенсіонерка, а моя мама активно працює на солідній посаді, різниця у віці між свекрухою і тещею майже двадцять років, тому в такому становищі немає нічого дивного. Але одним із факторів “рідкісних”зустрічей свекруха вважає її “бідність”. Мовляв, сваха добре заробляє, має можливість купувати дорогі подарунки, допомагати грошима, а я ось, бідна пенсіонерка, тож зі мною і не спілкуються.

Наскільки можна тактовно ми їй пояснювали, що справа зовсім не в грошах, але свекруха все одно залишається при своїй думці.

І де тут здоровий глузд?

Фото ілюстративне