Я завжди любувалася стосунками мами і тата. В нас ніколи не розділялася робота на чоловічу та жіночу. Тато ніколи не лежав на дивані, в той час, коли у мами було багато справ. Я дивилась на них, і мріяла, що колись, в майбутньому, в мене буде такий же чоловік – ідеальний.
Нас в сім’ї троє. Я найстарша донька, потім народилась Аліна, і через пару років братик Антон. Тато багато часу приділяв дітям. Ми ходили на пікніки, атракціони, словом у нас було щасливе дитинство. Точніше, щасливе дитинство було лише у мене та у Аліни.
Все почалось коли мама була при надії з Антоном. Тата наче підмінили. Він став суворий, злився без причини. Ми з сестрою не могли зрозуміти його стан. І навіть тоді, коли ми взнали стать дитини (тато з мамою сильно хотіли сина), він не був щасливий, як того очікувалося. З мамою вони часто сварилися, а після, тато йшов з дому, а приходив вже на ранок.
Я часто чула, як в спальні плакала мама. На той час мені було 14 років, і я прекрасно розуміла, що нашій щасливій сім’ї приходить кінець.
Так тривало, ще, десь пів року. Одного разу, коли тато, після сварки з мамою, пішов з дому, мама покликала нас всіх на кухню. Посадила за великий круглий стіл, пару хвилин помовчала, ледь-ледь стримуючи сльози.
– Не думала, що колись скажу таке вам, любі мої дітки. Ми маємо триматись один за одного. Від сьогодні ми залишилися з вами одні. Тато – пішов. У нього тепер інша сім’я. Я дуже надіюсь, що хоча б про вас від не буде забувати, адже ви його кровиночки.
Та це була лише мрія нашої мами. На наступний день тато прийшов. Зібрав свої найнеобхідніші речі і пішов. Пішов він, навіть не глянувши на своїх трьох дітей. Мабуть, було дуже соромно. Я то вже доросла, а ось як пояснити таке ставлення тата Аліні, якій всього 7 років, а найгірше Антону, якому виповнився лише один рочок.
Цей час був найважчим у нашому житті. Навіть згадувати не хочеться.
Через деякий час, ми випадково зустрілися в супермаркеті з татом і його новою сім’єю. Він щасливий йшов біля вагітної блондинки, а поруч з ними йшов хлопчик, по віку, як наш Антон. Це згодом мама мені розказала, що син від іншої жінки народився за декілька місяців до появи на світ Антона.
Коли тато зустрівся зі мною поглядом, то навіть виду не подав, що ми знайомі, вже мовчу про те, що ми його діти. Він моментально повернув напрямок руху, лиш би не зустрітись з нами ближче.
Мама в той час вже змирилася зі своєю долею. Вона відкидала залицяння всіх кавалерів. Жила виключно заради нас. Багато у вихованні та фінансовій підтримці нам допомагали бабусі й дідусі. Бабуся по татовій лінії часто приходила і просила за сина пробачення, вона сама не розуміла, чому син вирішив зробити такий вибір, та нічого вдіяти не змогла.
Я думаю, що так мало статися, така була воля Божа.
Через три роки, мама вийшла заміж за чоловіка з Польщі. Ми переїхали всі туди жити. Адам був дуже хорошим чоловіком і батьком. В нього від попереднього шлюбу був син, з яким він часто бачився. Ми називали його своїм братиком.
Зі своїм батьком, після цієї історії, я бачилась всього один раз, коли приїхала в Україну разом з мамою, щоб продати одну з наших квартир. Зустріч була досить важкою. Тато спершу вибачився, а потім сказав, що його нова дружина не знала, що він був одружений і в нього є діти.
– Коли я побачив вас в супермаркеті, моє серце ніби зупинилося. Мені було дуже важко. Я не був готовий до цієї ситуації.
Я відчувала в його словах фальш. Не може батько, в одну мить, розлюбити своїх дітей. Виходить лише одне – він ніколи нас не любив…
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – ukr.media
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook
