fbpx
життєві історії
– З Тетяною Михайлівною, я познайомилася ще за довго до нашої з Сашею весілля. Не можу сказати, що все з самого початку було погано. Навіть навпаки, вона була дуже доброю, ми з нею часто зідзвонювалися і довго розмовляли. Я раділа тому, що у мене буде така свекруха. Перший час після весілля теж було непогано, але яу тільки ми почали ремонт в квартирі Сашиній бабусі, де нам дозволила пожити свекруха. Вона заявила, що раз ця квартира фактично належить їй, значить і робити там ми повинні все так, як хоче вона

Досить банальна ситуація сталася в родині Олі і Саші. У дружини не склалися стосунки з мамою чоловіка. А Саша, як не дивно, на сторону коханої жінки не встав, віддав перевагу вибрати маму.

– З Тетяною Михайлівною, я познайомилася ще за довго до нашої з Сашею весілля. Не можу сказати, що все з самого початку було погано. Навіть навпаки, вона була дуже добродушною, ми з нею часто зідзвонювалися і довго розмовляли. Я раділа тому, що у мене буде така свекруха.

Перший час після весілля теж було непогано, але перші «дзвіночки» з’явилися досить швидко, коли ми почали ремонт в квартирі Сашиній бабусі, де нам дозволила пожити свекруха. Вона заявила, що раз ця квартира фактично належить їй, значить і робити там ми повинні все так, як хоче вона.

Це означало, що шпалери повинні були бути в квіточку, на підлозі ліноль і меблі обов’язково в стилі радянського союзу (такий, начебто, давно вже не роблять, але вона примудрялася знаходити). І це при всьому при тому, що ремонт був за наш рахунок.

Мене це не влаштовувало, і я намагалася говорити чоловікові з цього приводу, але він мене не підтримував, казав, що раз мама так хоче, то ми повинні слухатися, все одно краще так, ніж жити на знімній квартирі.

Після ремонту Тетяна Михайлівна завела «моду», приходити в наш (свій) будинок тоді, коли їй заманеться. Вибачте, але не завжди у мене порядок на стільки, щоб приймати гостей.

А ще, іноді, коли збираюся кудись, наприклад, я ходжу вдома, прошу вибачення, в трусах, а тут ввалюється свекруха і починає вичитувати мене за якийсь там «сором».

Я намагалася не сперечатися, просто мовчала, але періодично просила чоловіка поговорити з мамою. Він заперечливо хитав головою, пояснюючи мені, що яка б вона не була – вона його мати, і критикувати її поведінку він не буде.

У подібних ситуаціях позиція чоловіка дуже важлива. Так, йому складно розриватися між двома улюбленими і люблячими жінками, але варто все ж вибудувати певні пріоритети.

· Якщо чоловік дійсно любить свою дружину, і вона його особисто в усьому влаштовує, то не варто йти на «приводу» у своєї матері. Потрібно навчитися грамотно захищати свою жінку, не ображаючи при цьому маму.

· Якщо дружина скаржиться на матір, а мати – на дружину, то чоловік повинен об’єктивно подивитися на ситуацію і підтримати ту сторону, яка ображена не заслужено. Не можна завжди бути на боці матері тільки через те, що це мати або на боці дружини, тільки через те, що це мати твоєї дитини. Тут важлива справедливість.

· А найкраще, і для самого чоловіка, і для його жінок, зібратися і поговорити: обговорити взаємні претензії і знайти всі можливі рішення. Не кожна сім’я здатна на такий ось розмова, все бояться посваритися ще більше, але куди вже більше то, якщо і так все не гладко…

– Через два роки такого життя, у нас із Сашком появилася дитина. Тетяна Михайлівна все так же приходила в будь-який момент дня і ночі, але замість того, щоб допомогти з онуком «пиляла» мене за неправильно поглаженний дитячий одяг, за памперси замість марлевих підгузників і таке інше.

Пішла від Саші я, коли синові виповнився рік і Тетяна Михайлівна заявила, що мені пора виходити на роботу, розпорядившись, що з онуком в цей час буде сидіти моя мама, яка, на хвилиночку так, ще навіть не на пенсії, на відміну від свекрухи .

Терпіння моє лопнуло. А найстрашніше було в тому, що Саша був згоден зі своєю матір’ю. У них там склалася якась цікава теорія, що раз ми живемо в квартирі свекрухи, значить сидіти з онуком повинна моя мама, допомагати то дітям треба однаково! Дурниця якась!

Я подала на розлучення. Саша зробив пару боязких непереконливих спроб помиритися, але того, що я хотіла, я від нього не почула.

Подумавши, я зрозуміла, що зберігати сім’ю сенсу немає, в ній все одно головною буде свекруха, а не мій коханий чоловік, а заміж я не за неї виходила. Мені, звичайно, прикро, але, думаю, так буде краще для всіх!

Фото – ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook