З Валерою ми розлучилися, коли йому виповнився 71 рік. Ні, він нікуди не пішов. Ми як і раніше, живемо під одним дахом. Ще б пак, він своїми руками, довгий час, будував цей будинок. Причина його вчинку мене довела до сліз. Ніколи б не подумала, що він на таке здатен.
Мене звати Ліля. Ми з моїм чоловіком Валерієм одружилися 1970 року. Він працював слюсарем, а я працювала прибиральницею. Обидва ми родом із села і приїхали до міста, щоб влаштуватися на роботу.
Не хотілося нам жити в селі та ходити постійно по бруду. Познайомились ми, коли працювали на одному підприємстві. Почали зустрічатися, а потім побралися.
Після весілля нам виділили кімнату у комуналці. У ній треба було топити грубку, і “убиральня” була у дворі. Але ми до цього були звичні.
Невдовзі ми стали батьками. Спершу я привела на світ дочку, потім сина.
Валера багато працював. Спочатку він працював слюсарем-сантехніком у місцевому ЖЕКу. Робота була не дуже приємна, але Валера пішов на це, щоб нам дали окрему квартиру.
За три роки у нас з’явилася своя квартира. Це була однокімнатна квартира, в якій жив самотній дідусь. У квартирі потрібно було терміново робити ремонт. Ми зробили ремонт своїми руками, а потім відсвяткували новосілля.
Незабаром ми отримали двокімнатну квартиру. Валера заробляв добре. Я влаштувалася на роботу нянькою в дитячий садок. Діти підростали. Дочка росла красунею. Син теж нас тішив.
Ми все робили для того, щоб наші діти були не гіршими за інших дітей.
Потім Валера вивчився на електрогазозварювальника і став працювати вахтовим методом. Він їздив в сусідню область. Там він заробляв дуже гарні гроші. Працював він відповідально та дуже добре. Потім пішов на пенсію.
Я вірно чекала на чоловіка: і місяць, і півтора. Але я помічала, що він остиг до мене. Коли він приїжджав, він навіть не обіймав мене. Він одразу ж лягав спати і відвертався від мене. Я ж не знала, що багато чоловіків там мають другі сім’ї.
Потім настав якийсь переворот на роботі і Валера отримав хороші гроші, і ми з ним збудували добрий заміський будинок, а потім Валері стало нудно. Він почав їздити на шабашки до різних міст. Він іноді їхав на три місяці, а іноді навіть на пів року. А я тим часом була одна.
Я почала погано себе почувати. Я навіть лікувалася, але не буду все описувати, головне, що добре все закінчилося. Але це не зупинило мого чоловіка.
І ось коли Валері виповнився 71 рік, він раптом подав на розлучення. У суді його відмовляли від розлучення, але Валера наполіг на своєму і нас розлучили.
Тільки потім Валера мені зізнався, що він досі любить жінку, через яку він втратив волю в молодості.
Для мене це було дуже неприємною новиною. Ми, як і раніше, живемо з Валерою разом, але вже у цивільному шлюбі. Ми стали зовсім чужими один одному людьми. На старість літ…
Ось як життя повернулося.
Фото ілюстративне
