З весілля минуло лише пів року, як я подала на розлучення. Роман не був чоловіком, з яким я хотіла прожити все життя. І мама його, м’яко кажучи, мене недолюблювала. Я залишилася одна з маленькою дитиною на руках. З голови ніяк не виходив Гриша. Я картала себе за цей вчинок. І тут диво, він постукав у мої двері.
Минуло вже 7 років, як я зустріла кохану людину, але разом нам бути не судилося.
Коли ми познайомилися з Григорієм, нам було по 20 років. Гриша запропонував мені зустрічатися, ми були неймовірно щасливі разом. Нам завжди було цікаво, багато в чому сходилися смаки, звички, погляди на життя. Він був для мене не просто коханим, а й другом, і братом.
На мій день народження він подарував мені 100 троянд і ще одну, яка як він сказав, ніколи не зів’яне, як і його любов.
Ми зустрічалися три роки, потім Гриша пішов в армію. Я їздила до нього в іншу область, привозила смаколики, чекала, переживала. Їздили разом з його мамою, вона прекрасна людина, дуже хотіла, щоб ми відгуляли весілля. До закінчення служби залишилося всього два місяці, і ми посперечалися, він сказав, що не планує одружуватися, йому рано ще.
Зараз мені здається це такою нісенітницею, але на той час я сприйняла це серйозно. Ми перестали зідзвонюватися, я не зустрічала його, та й він мене не кликав, не приїжджав. Мені було так прикро і важко на душі. Через місяць я почала зустрічатися з іншим, якому я давно подобалася, поїхали разом відпочивати, і вийшло так, що я носила його дитину.
Роман на колінах благав мене вийти заміж, признавався в коханні. Я не стала заперечувати і ми одружилися. Я думала, що зможу почати нове життя, що буде сім’я, і я буду коханою. Григорій, коли дізнався, що я вийшла заміж, побажав щастя. На світ з’явилася донечка, з чоловіком прожили пів року, і я подала на розлучення, не буду пояснювати чому – важко згадувати, ще й свекрусі я була не до “смаку”.
Я залишилася одна з маленькою дитиною на руках, Роман відмовився від доньки. Було дуже важко морально і матеріально, але я змогла пережити це. Скоро донечці 3 роки, я почала працювати, поки я на роботі з нею сидять батьки.
Григорій зателефонував мені після того, як дізнався, що я розлучилася, ми зустрілися. Ми намагалися спілкуватися, я розуміла, як важко йому було. Весь цей час я картала себе за цей вчинок.
Влітку він приїхав до мене без попередження на дачу, познайомився з донькою, ми провели вихідні як сім’я майже. А потім зник, не привітав з днем народження, написав і звинуватив мене, що я зламала йому життя. Я прийняла рішення припинити будь-яке спілкування раз і назавжди.
Я не можу повернути минуле, не можу виправити своїх помилок, я втомилася звинувачувати себе, тому я обірвала зв’язок. Я зрозуміла, що нікого крім донечки мені вже не потрібно. Я знаю, що ніколи більше ні з ким не буду. Мені завжди був потрібен тільки Григорій.
Григорію, я знаю, що ти мені не віриш і не любиш більше. Але знай, я тебе завжди любила, люблю зараз і буду любити завжди. Я бажаю тобі знайти щастя, любов і сім’ю.
Тільки коли в тебе все буде добре – буду щаслива і я!
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
