З Юлею Валерка познайомився на весіллі. – Ти на неї добре придивися. Не дівчина, а вогонь. Правда, в неї син від попередніх стосунків є, але й тобі вже тридцятка давно минула, тому, без “багажу”, навряд чи вже зустрінеш. – Після гулянки Валерка і справді зустрівся з Юлею в кафе, та зустріч була першою і останньою.
Ходили всією сім’єю на весілля до двоюрідної сестри. Наречена почала сватати моєму братові свою кращу подружку. Відправила їх разом танцювати, почала нам її нахвалювати.
– Юля класна! Готує – пальчики оближеш, добра, скромна, турботлива. І синові її, Антону, тато потрібен. Нормальному чоловікові дитина не перешкода. Тітка Леся, ти ж не проти, якщо Валерка зійдеться з жінкою, у якої є дитина? – з підозрою запитала двоюрідна сестра у моєї мами.
– Та хоч десять дітей, це його справа, – відповідь мами була прийнята прихильно. Половину весілля Юля не відходила від мого брата далі ніж на метр. Наречена вжилася в роль свахи на всі сто відсотків: навіть тамаду втягнула в змову, і у всіх конкурсах він намагався поставити Валерія і Юлю в пару, якщо умови конкурсу того вимагали.
Батьки додому зібралися, я з ними вирішила їхати, втомилася дуже. Наречена особисто нас провела, на прощання шепнула: – Все супер! Валерій запросив Юлю на побачення! Вона йому сказала про Антона, він нормально відреагував!
Брату тридцять років, він не одружений і ніколи не був, дітей немає. Живе окремо, платить іпотеку, любить футбол. Звичайний чоловік. Судячи з того, що Юлю він на побачення все-таки запросив, чужі діти його не напружують.
Через тиждень мені подзвонила двоюрідна сестра: – Поговори з братом! Він Юлю образив! Але вона готова його пробачити, якщо Валерка попросить вибачення.
— ???
– Їй Антона не було з ким залишити, вона його з собою на побачення взяла. Мабуть, Валері це не сподобалося. Він через годину пішов з ресторану, оплатив тільки свою частину рахунку, ще й нагрубив. Так хіба робиться? Подумаєш – дитина була присутня! Твій брат відразу міг сказати, що йому не потрібна дитина дівчини!
– Та не міг він так вчинити, – здивувалася я. – Ти щось плутаєш. У будь-якому випадку, особисте життя Валери мене не стосується. Вибач, не можу зараз розмовляти. З цікавістю я боролася два дні. Ну ніяк не могла зістикувати образ брата з неоплаченим рахунком і грубістю.
В результаті втомилася себе мучити, вирішила, що за попит в ніс не дають, і зателефонувала Валерію.
– Привіт! Мені наречена дзвонила. Ти, кажуть, дівчину недавно образив? Так ось, вона готова тебе пробачити.
— Привіт. Ты про Юлю?
– Так, про неї. Ну трапився у дівчини форс-мажор, няня кинула, або що там у неї сталося? Не страшно ж?
– Так фіг з ним, що вона дитину з собою на побачення потягла, він прикольний малий. Ти зараз реготати будеш: вона заміжня і живе з чоловіком! Словом, сидимо, їмо, каву п’ємо. Їй подзвонили. Вона співрозмовнику поскаржилася на чоловіка, що він – козел: відмовився сидіти з Антоном, хоча сам обіцяв, а замість цього поїхав у справах, і їй довелося взяти хлопчика з собою.
Вона поговорила, телефон прибрала. Я вирішив уточнити, як часто її колишній чоловік спілкується з дитиною. Вона очі вилупила: “Чому колишній чоловік? Я одружена!” Я аж поперхнувся.
Вона продовжила: “Але ми вже давно чужі один одному, живемо за інерцією. Ти не переживай, як тільки я зрозумію, що у нас з тобою все серйозно, то відразу на розлучення подам!”
– Тобто ти, будучи заміжньою, шукаєш нового чоловіка?
Вона кивнула. Запитав: “А він знає, що ти по побаченням ходиш?”
Знаєш, що вона відповіла? “Звичайно, ні! Він відразу мені речі збере, а у мене грошей немає, щоб квартиру орендувати!” – і сидить, посміхається.
Словом, я їй сказав, що так не робиться. Озвучив свої сумніви в її порядності: де гарантія, що вона потім ось так, за моєю спиною, не буде собі запасний аеродром шукати? Малий ще вліз: “Мамо, а коли тато за нами приїде?” Виявилося, вона чоловікові сказала, що пішла вечеряти з колегою, чоловік пообіцяв забрати їх з ресторану, як звільниться.
Я розлютився, сказав, що нехай чоловік їх рахунок і оплачує. Стало зрозуміло, свої страви оплатив і пішов. Вона мені вслід на весь ресторан говорила, що я – не мужик.
Капець, ото сходив на побачення!
– Та вже, весело, – зауважила я, переварюючи почуте. Вирішила провести міні-розслідування: брату реально дівчина впала в око, можливо, що Валерій щось не так зрозумів. Знайшла її сторінку в соцмережі. Закрита. Стала шукати чоловіка з таким же прізвищем, як у Юлі. І знайшла. Сімейна ідилія, судячи з галереї фотографій: ось Юля з чоловіком і Антоном в Туреччині, ось Юля з чоловіком стоять обіймаючись, ось вони всі разом в парку… І фотки-то свіжі!
Вирішила чоловікові Юлі написати при такій нагоді – хочу познайомитися. Він мене відразу відшив: одружений, має сина, дружину любить, все у них добре. Шкода, що його дружина так не вважає. Все-таки правий виявився Валерка: Юля шукає запасний аеродром. Навіть не запасний, а вільний, готовий прихистити пошарпаний літак з причепом, бо на оренду або купівлю власного аеропорту грошей немає.
Ну що ж… Хто шукає, той завжди знайде. І на Юлю зазіхне якийсь чоловік, який не обтяжений почуттям власної гідності.
Фото ілюстративне – ytimg
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
