З ювілею свахи ми поїхали швидше, бо господарка дома, тому торта не дочекалися. І власне він наробив нам такого клопоту. В кінцевому результаті Ярина виставила нашого сина на вулицю. Іванку нічого не залишалося, як ночувати в машині, а зараз далеко не літо, ось і повернувся додому з температурою – 38. Сваха також добра, не могла свою доню втихомирити. Нічого б не сталося, якби дитина трохи тої мастики з торту злизала!
Хочу вам пожалітися і на невістку і на сваху, бо все це допустила. Ну як можна було в таку погоду вигнати мого сина з хати?
Прийшлось Іванку спати в машині, а там холодно. Додому повернувся з температурою 38.
Невістка моя жіночка з характером. Тільки те, що вона ще до весілля заставила її прописати в квартирі нашого Іванка чого вартує. Крутить вона ними направо і наліво. Болить мене душа за сина, але нічого не вдію, сам собі таку вибрав.
Ярина ніде не працює. Іванко мій програміст, зарплата в нього пристойна. Вже на другому курсі університету він купив собі двокімнатну квартиру. Ми з чоловіком трохи доклалися, бо йому не хватало, але то таке.
Невістка ж робить велику справу, вона виховує дітей. І ви знаєте, що забагато, то не здорово, як то кажуть.
Ну дуже вже вона на правилах зациклена. Ті діти, як на мене дитинства зовсім не мають. Солодкого старший онук не їв і не пробував десь до п’яти років. З молодшим трохи Ярину попустило.
Взуття тільки ортопедичне, кофтинки тільки з натуральних тканин. Те саме і по харчуванні. Масло лише домашнє в якоїсь бабки замовляє, яйця те саме, а ковбасу вона сама запікає в духовці, бо ніде без хімії немає.
Ну ви зрозуміли? Не невістка, а ходяча енциклопедія. Я з нею довше ніж дві години в одному приміщенні не витримую.
Мій Іванко біля неї скаче, як той віник. Ну дивно мені, ніколи він таким не був, а тут, на тобі…
А в неділю в моєї свахи був ювілей – 60 років.
Живуть вони в своєму будинку. Сваха наготувалася добре. Гостей було немало, вся рідня зібралася. І я з чоловіком і діти.
Правда ми не до кінця досиділи, бо також живемо в селі, але, на відміну від свахи, тримаємо ще невеличку господарку, яку потрібно було нагодувати.
Я бачила відразу, що Ярина була зла, як та пантера, а як тільки ми поїхали – стався “феєрверк”.
Всьому виною став торт іменинниці.
Молодша сестра Ярини замовила для мами торт. Дуже гарний, я не їла, але на фото бачила. Зверху був дуже гарно прикрашений.
І, наскільки я зрозуміла, якась там мастика була і квіти кольорові. Ну і само собою – свічечки.
Всі діти, що були на святкуванні, збіглися, щоб допомогти бабусі ті свічки задути. Діти як діти. Наші ж хлопці також побігли і були дуже щасливі. А після сваха той торт різала, ну а дітям розділила ті квіточки і кожен ще пальчиком облизував ту мастику зверху.
Ярина почала меншого мого онука відтягувати.
– Ти таке їсти не будеш! Це одна хімія. Хто взагалі це придумав. Розуму зовсім нема.
І все в тому дусі.
Ну а дитина, самі розумієте, почала плакати, бо всі їдять, а йому не можна.
Мій Іван каже: “Та нехай їсть! Ну скільки там тої мастики!”
Але невістку вже було не зупинити. Шарпнула вона обох хлопців і пішла з нервами в свою кімнату.
Потім десь Ярина довго мого сина вчила, що так робити не можна. Раз вона сказала ні, то так і має бути.
А в кінцевому результаті виставила його за двері будинку і зачинила на ключ.
Іванку довелося ночувати в машині, після чого він і занедужав, бо вже давно не літо.
І ось скажіть мені, хіба нормальна людина таке зробить? Сваха також дивна жінка. Що, не могла втихомирити свою доню і попросити зятя до хати зайти?
Як мені далі бути доброю з цією сімейкою?
Ось такої “бурі” наробив один невеличкий і кольоровий тортик…
Автор – Наталя У
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“
Недавні записи
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну
- “Щоб їм добре було! Цим сходам!” – поскаржився якось Антон, прийшовши додому. Він був весь червоний і задиханий. А я знаю, що перед будинком у нас всього шість сходинок – шість, не двадцять і навіть не десять. – Любий мій, а скільки ти насправді важиш?, – прямо запитала я Антона. – Ну, знаєш, я вже давно не хлопчина…” – відповів він, прямуючи до ванни, а після до холодильника. Я дивилася на нього, як він плив у просторі, і мені здалося, що він якось округлився. Рад не рад Антон став на ваги
- Недавно свекруха зателефонувала, щоб до Миколая я її пофарбувала, бо вона йде на якийсь ювілей. – Як не можеш? То таке виходить, ніби ти рідній матері відмовила. Це ж твоя робота. – Так, робота, за яку я повинна отримувати гроші. А від вас і батончика за 15 гривень не отримаєш!, – не стрималася я вперше в житті. Після цього десь два дні зі мною свекруха не розмовляла, а недавно спитала, може я буду мати час дома, щоб її в порядок привести. І ви знаєте, в голові пролетіла така думка, щось та й з тим волоссям “зробити”
- До Люди я поїхала на перший поклик, бо обстановка дома зі свекрухою загострювалася. І власне, Валерій, чоловік моєї сестри, перевернув моє уявлення про сім’ю з ніг на голову. З самого ранечку він прокинувся, привів себе в порядок, приготував нам всім сніданок, кавусю і до кавусі. Після ми мило гуляли по місту. Я була під враженням. Але дома мене чекав “сюрприз”. По-перше, Олег нас навіть не зустрів. Їхали ми маршруткою, бо бензин дорогий. Але і це ще пів біди