За 10 тисяч гривень перестала спілкуватися з рідною сестрою і мамою. І чому я тільки не наполягла, щоб Світлана таки розсекретила мені, для чого їй ця сума на день народження. Краще б я не питала, а купила подарунок на свій смак.
Мене звати Настя. Я заміжня, виховую з чоловіком донечку 12 років. Живемо в місті у своїй квартирі. З чоловіком в нас сімейний бізнес, маємо дві невеличкі кав’ярні.
Не скажу, що ми великі багачі, але на нормальне життя хватає. Окрім цього стараюся допомагати й батькам, скільки в них там тої пенсії.
Є в мене ще й молодша на чотири роки сестра. Світлана також має чоловіка і виховує близнюків.
Сама Світлана не працює, відколи стала мамою. З двома дітками не легко, хоча їм вже по сім років.
Гроші сестра в мене майже ніколи не просила. Але я знала, що з фінансами в них туго, тому при любій можливості сама допомагала.
На дні народження, окрім подарунка, старалася і конверт всунути. І навіть купляла час від часу їй просто так, якусь, чи косметику, чи прикраси.
В нас були гарні відносини. Батьки раділи, що ми підтримуємо одна одну.
І ось два місяці тому в Світлани був день народження.
Напередодні я в неї поцікавилася, щоб хотіла вона отримати в якості подарунку.
Світлана якось невпевнено попросила нічого не купляти, а дати їй 10 тисяч гривень.
Коли я спитала, для чого така сума, вона мені не призналася. Просто сказала, що в неї є одна мрія, яку вона намагається давно здійснити.
Я не наполягала, щоб та розсекретила причину, і даремно.
День народження Світлана святкувала дома. Були їх куми, ми з чоловіком і донькою, батьки і подруга Світлани.
Я, як і було домовлено, подарувала конверт з десяткою.
Довго ми святкували, оскільки потрібно було встигнути до комендантської години встигнути повернутися додому.
Тиждень я сестри не бачила. Зустрілися на вихідних в мене дома за кавою.
Я ще з порога побачила, що Світлана якась загадкова, але ніяк не могла зрозуміти причини.
І лише коли ми розговорилися, вона показала мені на пів руки тату.
Я ледь зі стільця не звалилася.
Словом, все закінчилося тим, що я “отримала” від мами, бо вона вважає, що я прекрасно знала, куди підуть подаровані мною гроші і дозволила їй це зробити.
Але я чесно навіть уявлення не мала. Я ж думала, може техніку якусь хоче, чи посудомийну машину, чи пилосос кращий. Мені б навіть в голову таке прийшло.
Мама зі Світланою грубо поговорила, бо вона проти таких “малюнків”. Мені то все рівно. Я здивувалася, але ж то її життя. Я не маю права щось забороняти сестрі. В неї є чоловік і своя голова на плечах.
І ось тепер зі мною не спілкується нормально ні сестра ні мама.
Але ж при чім тут я? Що подарувала гроші в конверті?
Скажіть мені, я справді в чомусь винна?
Автор Наталя У
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- Три роки тому від мене пішов до іншої чоловік. Я з двома дітьми відмовилася від аліментів але залишилася в квартирі свекрухи. В цьому ж будинку живе нездоровий старший брат колишнього чоловіка. Вчора прийшла Антоніна Василівна. Або я зголошуся на її умову, або збираю з дітьми речі
- Що я тільки не робила, під яким приводом не старалася завести розмову, дочка мене навіть слухати не хоче. Анна переконана в тому, що сходивши до РАЦСу з іншим чоловіком я зрадила батька. Але ж я не можу все життя носити чорну хустину. Лише старша дочка знайшла до Анни доріжку, після чого все розповіла мені. Боюсь, добром це не закінчиться
- І тоді мама покликала нас з братом на серйозну розмову. Вона змогла сплатити собі дорогу, а решту поділила між нами з братом. І поїхала на роки доглядати старих синьйорів. Наступного дня після того, як я дізналася, що чекаю дитину, мама оголосила нам з братом про те, що вирішила повертатися. Квитки вже куплені, тож чекайте, діти дорогі. І це була хороша ідея, що я не взяла з собою чоловіка, так він не побачив моїх сліз
- Я ще не заміжня, без діток. Кілька років тому виїхала з нашого селища на Херсонщині в Київ. А минулого року довелося забрати до себе в орендовану квартиру маму й тата, самі розумієте, чому. Вже сім місяців я віддаю батькам половину зарплати, а сама живу фактично у злиднях, більше немає сил
- Декілька місяців тому Олена почала жалітися, що Андрійко відстає в англійській. Всі її натяки йшли до того, щоб я помагала їй в оплаті репетитора. Я погодилася, це ж мій рідний онук. Але нещодавно я задумалася про наступне. Раз, а то і два рази в місяць, в моєї Оленки міняється колір манікюру. Я коли в своєї сусідки дізналася ціну цієї процедури, мало зі сходової клітки не звалилася. Виходить, дочка мене обманює!