За 8 років мого шлюбу свекруха відверто накричала на мене лише один раз. Але і цього разу вистачило на те, щоб я відвернулася від неї, як би я ні поважала її раніше.
Адже кажуть, що одне тільки слово може погубити все. Всі наші відносини, над якими я колись так тремтіла, так тряслася – всі вони зруйнувалися, від однієї тільки фрази:
– Ти чужа.
Значить ось так от, я чужа. Чомусь же вона не говорила про це раніше, коли бігала до мене з порадами, просила грошей, і ганяла мене, як прислугу?
Коли ми з чоловіком переїхали з села і відірвалися з-під її нагляду, ця свекруха довго змушувала нас стрибати під її дудку: вона дзвонила моєму чоловікові і вимагала, щоб ми завжди приїжджали на вихідні.
В суботу я, як зазвичай я збиралася в її будинку, забувши про те, що таке відпочинок, але ж я працюю, у мене п’ятиденний робочий тиждень, двоє маленьких дітей і чоловік, яких я повинна обслуговувати, плюс на той момент у нас з чоловіком був свій будинок, який також потребує прибирання.
Але звичайно ж, про мене ніхто ніколи не думав: свекруха хотіла використати мене завжди, все життя, мало того, ми зрозуміли, що вона навіть готувала собі заміну – свою улюблену молодшу дочку Зіну.
Так, вона хотіла, щоб її Зіночку ми також беззаперечно слухалися, як і її, щоб ми не сміли навіть підвищувати на її дочку голос, висловлювати незадоволення, або боронь Боже, якщо ми почнемо критикувати Зінаїду, цю істеричку.
Свекруха намагалася загнати нас під каблук її нахабної доньки.
Як це проявлялося? Припустимо, одного разу мати чоловіка зателефонувала нам і попередила, щоб на вихідні ми до неї в село не приїжджали.
Після цього вона говорила чоловікові по телефону:
– У вихідні адже твоя дружина нічим не зайнята? Нехай сходить допоможе Зіні поклеїти шпалери/скласти дрова/поприбирати у дворі. А то Зіночки важко самій.
(Хоча всюди по селу свекруха хвалилася, що у неї дуже працьовита і все все вміюча дочка. Яка насправді страшне ледащо.)
Ось тут-то чоловік і зрозумів, що дарма він мене не слухав раніше: ми для них – всього лише безкоштовна робоча сила. Він до цього якось мовчав більше, не втручався. Він і тут змовчав.
Змовчав, коли я почала робити по своєму. А я послала поради свекрухи подалі і припинила їздити до неї «в гості» (Нічого собі в гості, де працюєш, як кінь!)
Спочатку свекруха сердилася тому, що чоловік в гості приїжджає, а я ні. Потім вона стала налаштовувати чоловіка проти мене.
Пам’ятаю, як чоловік просив: «Ну давай поїдемо разом, а то мама ображається, і потім – що скажуть люди про те, що ти не їздиш?» Але мені було плювати на думку її знайомих і рідні.
Я продовжувала насолоджуватися своїми законними вихідними, коли в суботу можна зробити прибирання в будинку, а в неділю просто валятися біля телевізора.
Тоді свекруха відправила до мене Зіну.
Зіна прийшла і з порога почала мені висловлювати, що я не маю права ігнорувати і дзвінки свекрухи, і поїздки до неї.
Але я зовсім «знахабніла» – висловила все що думаю про них і про те, що мені шкода всі роки, які я витратила на роботу в їхньому будинку.
Ще я нагадала, що вже Зіну, я точно слухати не стану, так що, хто вона така? Котилася свого часу на дно п’яні, яка завдяки мені все-таки залишилася людиною?
Тут Зіна теж стала на мене шипіти, що я чужа і невдячна, поскаржилася на мене своїй матері і та в той же вечір примчала скандалити зі мною, непокірною.
Вона також з порога почала кричати на мене, що я знахабніла і як це я, така доросла баба в роках (мені 34), посміла образити її дочку, «молоду дурну дівчинку»?
Це було щось. Невпізнанна в гніві, перш завжди більш-менш вихована, свекруха, стояла посеред дверима, кричалп, лякаючи моїх маленьких дітей і сусідів. Вона завжди знала, що я схожа на свою матір, якої нестало нещодавно від важкої хвороби).
Ця «друга мама» проклинала мене і хотіла, щоб я ходила також як моя мати, «ось так»: в цей момент вона розмазувала собі обличчя руками, як божевільна.
Ще вона пригадувала мені, що допомагала прощатися з моєю матір, хоча я її не просила про це – мої родичі збиралися допомогти, але влізла вона, зі словами «що скажуть люди, якщо не я допоможу провести?».
Допомога-допомогою, але оплачувала все-одно я одна.
З того дня ледь минуло три місяці, а вона так дико себе вела, вона може і сподівалася, що в цьому місці я зламаюсь і розплачуся?
А що я? Як я на все це відреагувала? Я сухо їй сказала: «Не кричи. Ти дітей налякала». Я покликала чоловіка, ми сіли в машину і поїхали з нашого будинку.
Чоловік не втручався при нашій сварці. Коли ми повернулися, я бачила і валяються розкидані речі, які вона розкидала по дому і мою фотографію розбиту.
Мені стало страшно, на що ще здатна ця ненормальна жінка.
Я змогла її пробачити, але і після цього вона не залишала в спокої пам’ять про мою матір, тому зараз ми з чоловіком відвернулися від них усіх – від мами і сестер чоловіка.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
